Анна Мірошниченко

Анна Мірошниченко

У 2014 році в нашій бібліотеці відкрився клуб творчої майстерності «Красою душу звеселю»
З того часу систематично збираються користувачі, які мають творчі захоплення, щоб поспілкуватися, презентувати свої роботи, та освоїти нові види рукоділля на майстер-класах. Обдаровані відвідувачі бібліотеки мають добру можливість познайомитися із зацікавленими однодумцями, обмінятися враженнями та продемонструвати свої вироби. Великдень уже на порозі, тому готуватися до нього необхідно починати вже зараз.
Великдень – одне з найбільших й найшанованіших християнських свят, приурочене воскресінню Христа, тому Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих до Великодніх свят підготувала і провела майстер-клас «Великодні візерунки». Про історію виникнення писанки та традиції святкування Великодня розповіла бібліотекар, керівник клубу «Красою душу звеселю» Мірошниченко Г. Г., а майстер-клас провела для присутніх учитель образотворчого мистецтва, трудового навчання та художньої культури навчально-виховного комплексу (днз-знз) "ГЕЛІКОН". Учитель вищої категорії, старший учитель Остапенко Любов Іванівна. Вона навчала всіх бажаючих різних технік створення писанки, відвідувачі із задоволенням розмальовували заготовки, які перетворювались у різнокольорові писанки.

Понеділок, 26 березня 2018 00:00

Майстер-клас

Субота, 24 березня 2018 00:00

ДЯКУЄМО ЗА ПОДАРОВАНІ КНИГИ

 

Колектив Миргородської міської публічної бібліотеки для дорослих ім. Д. Гурамішвілі щиро вдячний Шахмаметьєву Сергію Олександровичу за книги з приватної бібліотеки своєї матері (нині покійної), подаровані закладу.
Азу Олександрівну Шахмаметьєву у нашому місті пам’ятатимуть як активного учасника суспільно-політичного життя Миргорода. З 1991 по 1994 рік вона очолювала культурно-просвітницьку організацію « Просвіта», 1991 року стала членом Демократичної партії України, а з 2000 року - її головою. В цьому ж 2000 році балотувалася на посаду Миргородського міського голови. 10 років була позаштатним кореспондентом газети « Прапор перемоги», міського радіомовлення. Друкувалася у газеті « Миргород». Її публікації висвітлювали події політичного життя міста та морально-політичні проблеми.
Аза Олександрівна була активним читачем нашої книгозбірні, неодноразово брала участь у бібліотечних заходах. Ми щиро і безмежно вдячні за подаровані книги, бо впевнені: вони обов’язково знайдуть свого читача і стануть важливою частиною нашого цікавого і змістовного фонду.

Кожній людині притаманна любов до рідного краю. Чуття Вітчизни супроводжує нас усе життя і є одним із найсвітліших і найсвятіших.
Сьогодні, в час духовного відродження України, значно збільшився інтерес до її історичного минулого, тому що ,тільки тепер, українці починають дізнаватися про справжню свою історію ,яка замовчувалася тисячоліттями, одним словом, зростає роль краєзнавства . А зберігачем краєзнавчих ресурсів , центром поширення краєзнавчих знань залишається – бібліотека. Саме бібліотека формує особистість на ґрунті історії, культури, традицій народу. Дуже приємно, що наша краєзнавча робота не є марною, що вона потрібна і затребувана читачами, не залишає їх байдужими і спонукає до вивчення рідного краю. Щоб якісніше розкрити для читачів усе багатство краєзнавчого фонду, бібліотекарі регулярно популяризують його через перегляди літератури, огляди краєзнавчих документів, влаштовують презентації книг через книжкові виставки. Миргородська міська бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі пропонує відвідувачам бібліотеки переглянути книжкову виставку « Про Миргородський край запитую у книги». На виставці представлена література трьох відомих на всю країну Миргородських дослідників- краєзнавців: Бабич Г.В.- автор низки краєзнавчих праць, циклів статей і розвідок про минуле нашого краю, про народження миргородського козацтва, про людей мужніх і сміливих, патріотів своєї землі. Дослідницьким поглядом охоплює історію Миргородщини, мистецькі старожитності, життя діячів миргородського краю, українсько –грузинські зв’язки - краєзнавець ,літературознавець, генеалог, популяризаторка мистецтва Л.О. Розсоха. ЇЇ праці широко представлені на виставці. Широко представлені дослідження і матеріали відомого в Україні , члена творчих спілок , вченого ,історика мистецтва, заслуженого працівника культури України, автора близько 1500 публікацій Віталія Ханка, з його праць читач дізнається
про історію мистецтва, мистецьке життя полтавського регіону , про життя і творчість визначних діячів, життя яких пов’язано з Миргородщиною
Бібліотечні працівники розуміють, що лише об’єднання зусиль краєзнавців і бібліотекарів, кровно зацікавлених у розквіті рідної землі, допоможе у вирішенні багатьох проблем. І не лише краєзнавчих. Адже своєчасна і вичерпна краєзнавча інформація живить не лише мозок, але й душу, сприяє духовному відродженню народу України, подоланню економічної, політичної, культурної кризи. І як колись влучно сказала О.Кобилянська :
«Згадайте предків своїх,щоб історія перед вами не згасла» !

21 березня - Міжнародний день поезії відзначається невипадково. Адже це період рівнодення, символічного оновлення природи і творчого злету людського духу . На протязі всього життя кожна людина знаходить в поезії щось своє близьке і зрозуміле. Ось і сьогодні (21.03.) в Миргородському літературно- меморіальному музеї ім.. Д.Гурамішвілі зібрались поціновувачі поетичного слова. На заході « Поетична весна 2018 року» присутні читали вірші українських , російських поетів, звучали поезії членів Миргородського літературного об’єднання « ДієСлово», приємно було дізнатися про поетів лауреатів Нобелівської премії, про яких розповіла бібліограф Миргородської міської публічної бібліотеки Ірина Карач Кожний присутній довів ,що вірші – це краса, живопис , який можна почути. Ми з гордістю можемо сказати, що в нас знають, люблять, слухають поезію.

Понеділок, 19 березня 2018 00:00

Запрошуємо в Кінозал вихідного дня

Понеділок, 19 березня 2018 00:00

Кінематографічна Шевченкіана

У рамках Шевченківських днів у Миргородській міській публічній бібліотеці для дорослих ім. Д. Гурамішвілі пройшла відеолекція "Кінематографічна Шевченкіана». Дев’ятикласники гімназії ім. Т.Г. Шевченка, слухачі Університету третього віку та учні НВК «Гелікон» мали змогу завітати до бібліотеки аби познайомитися з цікавим дослідженням бібліографа Карач І.А. щодо втілення образу Великого Кобзаря та героїв його творів на екрані.
Ім'я Тараса Шевченка відомо в усьому світі, але якою насправді була ця людина, чим жила, про що мріяла та головне - яким бачила цей світ, на ці питання мало хто пробував відповісти. Відкрити завісу особистості Кобзаря намагалися кінорежисери, і кожний з них демонстрував у фільмах саме "свого Шевченка".
Якщо зібрати всі повнометражні ігрові фільми, присвячені життю Тараса Шевченка, а також екранізації його творів – набереться всього близько двадцяти картин. Більше половини з них, на жаль, створені ще у минулому столітті. Для порівняння: за творами Шекспіра знято близько 850 екранізацій, а за Львом Толстим – близько 200. І це не враховуючи десятків байопіків, тобто біографічних фільмів, про життя як першого, так і другого. Словом, не щастить Тарасу Григоровичу з кінематографом.
Глядачі мали змогу переглянути, як формувався канон кінематографічної постаті поета - від першої ластівки, статично-психологічного «Тараса Шевченка» Петра Чурдиніна (1926) через радянську класику, однойменний соцреалістичний фільм Ігоря Савченка (1951), де роль поета втілив Сергій Бондарчук, до тріумфу Івана Миколайчука в дисидентському за своїм настроєм «Сні» (1964). На жаль, анонсований на 9 березня 2018 року біографічний фільм про Шевченка з робочою назвою «Тарас. Повернення» на даний момент так і не вийшов на екрани.
Фільми документального блоку: телепроект Юрія Макарова «Мій Шевченко» (2001 р.), журналістське дослідження Світлани Усенко «Таємниця Генія Шевченка» ( телеканал 1+1, 2014 р.) та документальний фільм власного виробництва канала «Інтер» «Шевченко. 200 років самотності» - проливають світло на біографію поета й художника і допомагають відчути фактологічний і соціальний контекст, в якому Шевченко жив і писав.
З екранізаціями творів Шевченка ситуація і зовсім безнадійна. Першою в історії екранізацією твору Шевченка став фільм «Катерина» (1911). Три фільми за мотивами творів Шевченка зняв режисер Іван Кавалерідзе ( він же автор пам’ятника Кобзареві у м. Полтава): «Злива», сюжет якого заснований на поемі «Гайдамаки»(1929); «Коліївщина» (1933), сценарій для якої йому довелося переписувати 17 разів; стрічку, в якій вільно інтерпретується поема «Кавказ», під назвою «Прометей»(1936)
Те, як ставилися до творчості Шевченка в СРСР протягом наступних двадцяти років, красномовно показують два варіанти екранізації його п’єси «Назар Стодоля»: 1937-го (Георгія Тасіна) і 1954-го (Віктора Івченка).
У 1959 році вийшов фільм-балет «Лілея», (лібрето Всеволода Чаговця, музика Костянтина Данькевича, поставлений за мотивами «Кобзаря»).
У 1963 році за мотивами опери Михайла Вериківського був знятий фільм «Наймичка», сюжет якого грунтувався на однойменному творі Шевченко.
Наостанок згадаймо екранізацію Кобзаревої прози – «Капітаншу», телефільм Бориса Квашньова 1987 року з Богданом Ступкою в ролі Тумана.
Документальна стрічка "Кобзар. Історія однієї книги" - це фільм-біографія, але аж ніяк не людини. Головною дійовою особою цієї історії виступає книга. Автори проекту, зокрема Т. Ткаченко, намагаються відповісти на такі питання: як складалася доля книги, як "Кобзар" вплинула на культуру в контексті світової історії, які чинники сформували національний стрижень свідомості Т. Шевченка.
Вивчення біографії Кобзаря – людини і «Кобзаря» - книги іще далеко не завершилось. Воно триває і триватиме ще довго, формуючи святі для кожного українця поняття: «Мій Шевченко», «Мій Кобзар».
У рамках Шевченківських днів у Миргородській міській публічній бібліотеці для дорослих ім. Д. Гурамішвілі пройшла відеолекція "Кінематографічна Шевченкіана». Дев’ятикласники гімназії ім. Т.Г. Шевченка, слухачі Університету третього віку та учні НВК «Гелікон» мали змогу завітати до бібліотеки аби познайомитися з цікавим дослідженням бібліографа Карач І.А. щодо втілення образу Великого Кобзаря та героїв його творів на екрані.
Ім'я Тараса Шевченка відомо в усьому світі, але якою насправді була ця людина, чим жила, про що мріяла та головне - яким бачила цей світ, на ці питання мало хто пробував відповісти. Відкрити завісу особистості Кобзаря намагалися кінорежисери, і кожний з них демонстрував у фільмах саме "свого Шевченка".
Якщо зібрати всі повнометражні ігрові фільми, присвячені життю Тараса Шевченка, а також екранізації його творів – набереться всього близько двадцяти картин. Більше половини з них, на жаль, створені ще у минулому столітті. Для порівняння: за творами Шекспіра знято близько 850 екранізацій, а за Львом Толстим – близько 200. І це не враховуючи десятків байопіків, тобто біографічних фільмів, про життя як першого, так і другого. Словом, не щастить Тарасу Григоровичу з кінематографом.
Глядачі мали змогу переглянути, як формувався канон кінематографічної постаті поета - від першої ластівки, статично-психологічного «Тараса Шевченка» Петра Чурдиніна (1926) через радянську класику, однойменний соцреалістичний фільм Ігоря Савченка (1951), де роль поета втілив Сергій Бондарчук, до тріумфу Івана Миколайчука в дисидентському за своїм настроєм «Сні» (1964). На жаль, анонсований на 9 березня 2018 року біографічний фільм про Шевченка з робочою назвою «Тарас. Повернення» на даний момент так і не вийшов на екрани.
Фільми документального блоку: телепроект Юрія Макарова «Мій Шевченко» (2001 р.), журналістське дослідження Світлани Усенко «Таємниця Генія Шевченка» ( телеканал 1+1, 2014 р.) та документальний фільм власного виробництва канала «Інтер» «Шевченко. 200 років самотності» - проливають світло на біографію поета й художника і допомагають відчути фактологічний і соціальний контекст, в якому Шевченко жив і писав.
З екранізаціями творів Шевченка ситуація і зовсім безнадійна. Першою в історії екранізацією твору Шевченка став фільм «Катерина» (1911). Три фільми за мотивами творів Шевченка зняв режисер Іван Кавалерідзе ( він же автор пам’ятника Кобзареві у м. Полтава): «Злива», сюжет якого заснований на поемі «Гайдамаки»(1929); «Коліївщина» (1933), сценарій для якої йому довелося переписувати 17 разів; стрічку, в якій вільно інтерпретується поема «Кавказ», під назвою «Прометей»(1936)
Те, як ставилися до творчості Шевченка в СРСР протягом наступних двадцяти років, красномовно показують два варіанти екранізації його п’єси «Назар Стодоля»: 1937-го (Георгія Тасіна) і 1954-го (Віктора Івченка).
У 1959 році вийшов фільм-балет «Лілея», (лібрето Всеволода Чаговця, музика Костянтина Данькевича, поставлений за мотивами «Кобзаря»).
У 1963 році за мотивами опери Михайла Вериківського був знятий фільм «Наймичка», сюжет якого грунтувався на однойменному творі Шевченко.
Наостанок згадаймо екранізацію Кобзаревої прози – «Капітаншу», телефільм Бориса Квашньова 1987 року з Богданом Ступкою в ролі Тумана.
Документальна стрічка "Кобзар. Історія однієї книги" - це фільм-біографія, але аж ніяк не людини. Головною дійовою особою цієї історії виступає книга. Автори проекту, зокрема Т. Ткаченко, намагаються відповісти на такі питання: як складалася доля книги, як "Кобзар" вплинула на культуру в контексті світової історії, які чинники сформували національний стрижень свідомості Т. Шевченка.
Вивчення біографії Кобзаря – людини і «Кобзаря» - книги іще далеко не завершилось. Воно триває і триватиме ще довго, формуючи святі для кожного українця поняття: «Мій Шевченко», «Мій Кобзар».

Субота, 17 березня 2018 00:00

До дня поезії

Субота, 17 березня 2018 00:00

Серце до серця

Сторінка 5 із 30