Анна Мірошниченко

Анна Мірошниченко

Сьогодні, 11 березня, в гостях Миргородської міської публічної бібліотеки для дорослих ім. Д. Гурамішвілі був Олександр Андрійович Печора — український поет, гуморист, пісняр з Лубен.
Автор патріотичних, ліричних, жартівливих, дитячих збірок 
Лауреат літературно-мистецьких премій імені Василя Симоненка, Володимира Малика, Леоніда Бразова, Олеся Донченка, Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» та Всеукраїнського еко-фестивалю «Лель».
Член Національної спілки журналістів України.
Редактор-засновник історико-краєзнавчої та літературно-мистецької газети «Ріднокрай». Голова Лубенської міської організації Всеукрваїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
Деякі вірші покладено на музику, записано на диски, виконуються аматорами та майстрами сцени.

На данном изображении может находиться: 2 человека, люди улыбаются, люди сидят и в помещении

 

 

 

 
Середа, 10 квітня 2019 00:00

Марина Гримич

Марина Гримич опікується нині власним приватним видавництвом - цілком природно воно отримало назву від села Дуліби Стрийського району Львівської області, де народився чоловік Ігор Осташ. Видавництво спеціалізується на виданні сучасної української літератури та наукових праць історико-етнологічного спрямування, має низку нагород «Форуму видавців у Львові» різних років У 2010 р. опублікований у видавництві роман Галини Пагутяк «Слуга із Добромиля» здобув Шевченківську премію. У 2014 р. її видавництво здобуло першу нагороду «Книга року» від Державного комітету з книговидання за публікацію роману Сергія Батурина«Кава по-польськи». Книги видавництва регулярно входять в короткий список кращих книжок року за оцінкою Всеукраїнської рейтингової акції «Книжка року» в категоріях «Минувшина», «Візитівка», «Красне письменство»; у 2015 році здобула першу премію в категорії «Минувшина» за видання «Народна культура українців. Життєвий цикл людини». — Т. 5: Старість. Смерть. Культура вшанування небіжчиків / за наук. ред. Марини Гримич. — К.: Дуліби, 2015.

Із часу створення видавництва 2005 року в ньому побачили світ твори сучасних українських письменників: Галини Пагутяк («Урізька готика»), Любка Дереша («Намір»), Ірени Карпи («Перламутрове порно»), Євгенії Кононенко («Зустріч у Сан-Франциско»), Ігоря Осташа «Бонді або повернення Богдана Весоловського», Лілі Хайд «Омріяний край».

Із видавництвом співпрацюють визначні художники сучасності: наприклад Сергій Якутович (альбом «Мазепіана») є автором логотипу видавництва «Дуліби».

Книги Марини Гримич можна купити в книжкових магазинах … або отримати на абонементі чи читальній залі Миргородської міської публічної бібліотеки для дорослих ім. Д. Гурамішвілі. Вони цікаві й нестандартні, захоплюють, тримають увагу і примушують замислитися. На них варто витратити свій час, і це компенсується новими знаннями та приємними враженнями. Тим більше, що значна їх частина була подарована бібліотеці та її читачам самою авторкою.

 

 

Вівторок, 02 квітня 2019 00:00

Запрошуємо на творчу зустріч

Запрошуємо на творчу зустріч

На данном изображении может находиться: 1 человек, текст
Вівторок, 02 квітня 2019 00:00

Фотовиставка «Весна в моєму місті»

На данном изображении может находиться: в помещении

З настанням весни вся природа навколо оживає і прокидається після довгого сну. Яскраве сонце починає зігрівати нас своїм теплом, а розпустилися квіти радують око. Це просто неможливо описати словами!
Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих 
ім. Д. Гурамішвілі, разом з Центром еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді (Гурток - Фотонатуралісти - керівник Тузенко Н.В.) Вирішили влаштувати Фотовиставку «Весна в моєму місті».
Помилуватися пейзажами юних фотохудожників можна в читальній залі з 28 березня з 09.00 до 18.00 (окрім п’ятниці).

Вівторок, 02 квітня 2019 00:00

Смійтеся на здоров’я

На данном изображении может находиться: люди сидят

У багатьох країнах світу 1 квітня відзначається День сміху, тож і Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих 
ім. Д. Гурамішвілі вирішила запропонувати своїм відвідувачам «Смійтеся на здоров’я» і на абонементі облаштувала книжкову виставку, ознайомитися з якою можна з 1 квітня по 15 квітня з 09.00 до 18.00 (окрім п’ятниці).
До вашої уваги декілька фактів з історії виникнення свята.
Найпоширеніша теорія свідчить, що День сміху з'явився у Франції. До 1582 року у Франції (яка в ту пору жила за Юліанським календарем) Новий рік відзначали весною - з 25 березня по 1 квітня. Потім влада вирішила ввести новий календар - Григоріанський, і новорічні свята перенесли на звичний для нас час - 1 січня.
Через погано розвинені комунікації звістка про це дійшла не до всіх, і багато хто продовжував через незнання або з упертості відзначати Новий рік раніше. Освічені громадяни завели звичай знущатися над невігласами: найпопулярнішим жартом було непомітно причепити до спини бідолахи паперову рибину і дражнити його Poisson d'avril ("квітнева риба").
Однак деякі протестантські країни, як-от Англія, Шотландія, Німеччина, прийняли Григоріанський календар тільки в XIX столітті. Але в той час вони вже давно відзначали щорічний День дурня.
Подібні свята існували і в античності, і в Середньовіччі.
У Стародавньому Римі в середині лютого відзначалося свято дурних. Історик Апулей вважав, що в римлян був першоквітневий обман був пов'язаний зі святом на честь божества сміху.
У стародавній Індії 31 березня відзначали свято жартів.
Ісландські саги говорять, що звичай дурити 1 квітня було введено богами на згадку про Скад, дочку Тіасса. Також відомо, що в давнину у кельтів було свято на честь бога сміху.
Є ще одне міфічне припущення, за яким це свято з'явилося завдяки неаполітанському королю Монтерею, якому на честь свята з нагоди припинення землетрусу піднесли рибу. Через рік цар зажадав точно таку ж. Таку ж не знайшли, але кухар приготував іншу, схожу. Коли король розпізнав підміну, але не розгнівався, а розвеселився. Відтоді стали звичаєм першоквітневі розіграші.
День сміху святкується зараз у всьому світі, але ніде не є вихідним. У США його називають "святом серця, а не держави". Найбільш популярними жартами американських школярів залишається кинутий на дорогу прив'язаний гаманець чи аркуш паперу, що чіпляється на спину людини з написом "Вдар мене". Не відстають від своїх дітей і дорослі. Мати може подати на стіл шоколадні тістечка, всередині яких вата чи торт, заповнений ганчір'ям.
У Німеччині 1 квітня вважається нещасливим днем. Німці вірять, що той, хто народився цього дня, буде невезучим. У селах 1 квітня не працюють, не починають нових справ, не випускають худобу зі стійл. Дорослі і діти обманюють один одного, посилаючи виконувати нездійсненні доручення.
У Португалії свято припадає на неділю і понеділок перед Великим постом. Цього дня люди кидають один в одного борошном.
Як припускають науковці, до України це свято прийшло з Німеччини, імовірно, на початку XVIII століття. Його називали ще брехливим днем, або Марією-брехухою - одним із народних прізвиськ Марії Єгипетської - святої, день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня. Цього дня дівчата дурили хлопців, щоб крутити майбутнім чоловіком.

Вівторок, 02 квітня 2019 00:00

Дольд-Михайлик Юрій Петрович

Дольд-Михайлик Юрій Петрович — український радянський письменник, сценарист, член Спілки письменників України. В СРСР відомий своїми частково екранізованими романами, які героїзували розвідників.

Народився 17 березня 1903 р. в с. Бутенки Полтавської губ. в родині залізничного сторожа. У рідному селі закінчив «вищепочаткову» школу, а пізніше (екстерном) — Кобеляцьке комерційне училище. Диплом про вищу освіту отримав 1928 року в Дніпропетровському державному унiверситетi.

Трудову діяльність розпочав у 1919 році. Спочатку працював у ближніх селах лектором-бібліотекарем, пізніше був начальником повітового відділу політосвіти, директором дитячої трудової колонії імені Третього Інтернаціоналу (Лозова, Харківської обл.), а з 1929 року — співробітник газети «Комуніст». Був головним редактором Української студії кінохроніки (1934—1935), керівником «Кінолітопису»(1936—1937), головним редактором Київської студії художніх фільмів (1937—1942).

В роки Великої Вітчизняної війни — начальник театрального відділу Управління в справах мистецтв Туркменської РСР, завідувач літературною частиною театру ім. Щорса, потім співпрацював із газетою «Радянська Україна».

Помер 18 травня 1966 р. в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Четвер, 21 березня 2019 00:00

20 березня Всесвітній день Землі.

На данном изображении может находиться: 7 человек, люди улыбаются, люди сидят
Наша планета Земля - наш рідний дім, в якому створені для нас особливі сприятливі умови, що сприяють нашому існуванню і життєдіяльності, що відкривають для нас досталь можливостей й достатній простір для їх реалізації. 
Щоб привернути увагу до екологічних проблем Планети започаткована у 2007 році Всесвітнім фондом природи WWF в Австралії Година Землі цього року відбудеться у суботу, 30 березня. Люди в усьому світі вимкнуть світло на одну годину, з 20:30 до 21:30, щоб показати необхідність об’єднаних дій для збереження природи нашої Планети, привернути увагу до проблеми зміни клімату. З 2008 року акція поширюється світом, у ній вже взяли участь більше 50 мільйонів людей у 35 країнах світу. Україна приєдналася до всесвітньої кампанії у 2009 році.
Година Землі 2018 року була безпрецедентним успіхом – приєдналися більше 7000 міст у 188 країнах по всьому світу. В Україні до кампанії долучилися більше 75 міст та містечок.
Окрім символічного вимкнення світла на 60 хвилин, кампанія наголошує на необхідності щоденних дій кожного громадянина, компанії та Уряду у сфері енергоефективності, збереження довкілля, ощадливого використання природних ресурсів задля подолання проблеми зміни клімату і досягнення гармонії з природою.

20 березня Всесвітній день Землі.
Наша планета Земля - наш рідний дім, в якому створені для нас особливі сприятливі умови, що сприяють нашому існуванню і життєдіяльності, що відкривають для нас досталь можливостей й достатній простір для їх реалізації. 
Щоб привернути увагу до екологічних проблем Планети започаткована у 2007 році Всесвітнім фондом природи WWF в Австралії Година Землі цього року відбудеться у суботу, 30 березня. Люди в усьому світі вимкнуть світло на одну годину, з 20:30 до 21:30, щоб показати необхідність об’єднаних дій для збереження природи нашої Планети, привернути увагу до проблеми зміни клімату. З 2008 року акція поширюється світом, у ній вже взяли участь більше 50 мільйонів людей у 35 країнах світу. Україна приєдналася до всесвітньої кампанії у 2009 році.
Година Землі 2018 року була безпрецедентним успіхом – приєдналися більше 7000 міст у 188 країнах по всьому світу. В Україні до кампанії долучилися більше 75 міст та містечок.
Окрім символічного вимкнення світла на 60 хвилин, кампанія наголошує на необхідності щоденних дій кожного громадянина, компанії та Уряду у сфері енергоефективності, збереження довкілля, ощадливого використання природних ресурсів задля подолання проблеми зміни клімату і досягнення гармонії з природою.
Підтримаймо акцію "Година Землі 2019"
Весна пора року коли найбільше хочеться краси: ми прибираємо в оселях і городах, висаджуємо квіти, а інколи ідемо до лісу нариваємо первоцвітів приносимо їх додому та не довго вони радують нас, їхня краса без коренів не довговічна. Збирання первоцвітів дуже шкодить природі тим, що не дає можливості рослинам утворити насіння.
Зірвати стеблину з трьома первоцвітами означає, що загинуло 45–60 насінин. І, як наслідок – відсутність нових рослин. За короткий термін первоцвіти мають встигнути вирости, відцвісти, утворити насіння, накопичити поживні речовини. І якщо ми перериваємо розвиток рослини, то в наступному році більше її не побачимо.
Що ж робити коли хочемо прикрасити оселю і зберегти природу? 
Як створити квіти своїми руками розповіла Тамара Михайлівна Сторожук.
Квіти вийшли яскраві і гарні.
Сьогодгішній день це ще Всесвітній день поезії
Цей день вирішили відзначати в 1999 році на конференції ЮНЕСКО. Вперше цей день пройшов у Парижі. На думку ЮНЕСКО, поезія може відповісти на найважчі духовні питання, і вона вимагає більш широкої громадської уваги. Сам день створений, щоб допомогти поезії в розвитку, повернутися до усної традиції поетичних читань та викладання цього предмета. Також день повинен допомогти відновити діалог між поезією та іншими видами мистецтва. 
Наприкінці майстер-класу всі присутні насолодилися піснями під Керівництвом сьогоднішньої Іменинниці і постійної нашої читачки Раїси Іваніни Карюк.

 

Івану Мазепі цього року минає 380 років від дня народження.  Народився він у селищі Мазепенці на Київщині 20 березня 1639 року. Змалку пізнавав ази військової справи, їздив верхи, займався фехтуванням, успішно навчався у школі Київського братства. Освіта, здобута в Київському колегіумі та в університетських центрах західноєвропейських країн, дала йому можливість розмовляти російською, польською, латинською, італійською, французькою й татарською мовами,а також набуття гарного досвіду політичного та культурного життя розвинених держав.

Служба при польському дворі та в уряді двох гетьманів Петра Дорошенка та Івана Самойловича вплинула на формування національних та політичних переконань майбутнього гетьмана України, який мріяв про відродження соборної, незалежної та культурно розвиненої держави. Отриманий досвід в міжнародних справах, впливові зв’язки в російських урядових колах, вольові якості характеру, блискуча європейська освіта та бездоганні манери допомогли Івану Мазепі у 1687 році стати гетьманом. На військовій раді він прийняв булаву з рук Самойловича.

Усвідомлюючи значення освіти для розбудови держави, Мазепа постійно опікувався навчальними закладами. Зокрема, його коштом будувалися корпуси Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму, які пізніше також були збагачені сучасними на той час бiблiотеками й рідкісними рукописами.

Для розвитку культури того часу велике значення мали заходи гетьмана щодо видання творів української літератури, зокрема творів Афанасiя Заруднього, Дмитра Туптала, Григорiя Двоєслова та багатьох iнших. Дипломатичний хист допоміг Мазепі у стосунках з Петром І. Монарх користувався порадами мудрого діяча в боротьбі з татарами, османами та у справах Речі Посполитої. Козацьке військо активно брало участь у грандіозних походах. Так, вирішальна битва у 1696 році принесла бажану перемогу на Азовському морі, під натиском козаків ключова фортеця османів – Азов – пала. Знатні вельможі московського уряду визнавали, що не було ніколи більш вигідного для монарха порадника з гетьманів, як Іван Мазепа. Петро І нагороджував його орденами за видатні заслуги, у свою чергу довірливі стосунки з Петром І дали Мазепі можливість збудувати дипломатичні відносини з міжнародними діячами всупереч забороні, прописаній у Колмацьких статтях.

Діяльність та прагнення Мазепи розширити автономність Гетьманщини йшли врозріз з політикою Російської держави. Під час Північної війни, розпочатої Московією зі шведами, розбіжності між Росією та Україною стали очевидними. Експлуатаційне використання ресурсів Гетьманщини викликало незадоволення війська козацького та всього українського населення. І. Мазепа мав власні уявлення про майбутню долю своєї держави. Він хотів бачити Гетьманщину самостійною та соборною державою західноєвропейського типу. На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700-1721), гетьман І.Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави. У 1708 році таємно перейшов на бік противника Російської держави в Північній війні – шведського короля Карла XII, майже за рік до його розгрому російською армією. За зраду присязі був відданий громадянській страті з позбавленням титулів і нагород, які він отримав від царя. У 1709 році Петро I наказав виготовити в єдиному екземплярі Орден Іуди, яким припускали нагородити Мазепу за зраду російського царя. Російська православна церква піддала Івана Мазепу анафемі. Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдові, що належала Османській імперії. Тут, біля міста Бендери у селі Варниця, 21 або 22 вересня 1709 року Іван Мазепа помер і був похований. Згодом перепохований в Галаці (нині Румунія).

 Протягом 22 років(8081 днів) свого правління Мазепа показав себе талановитим адміністратором, політиком і дипломатом, до того ж був дуже освіченою людиною. Тож вчинок його був обдуманим і обґрунтованим. А пішов на цей крок Мазепа тому , що любив свій народ, заради нього готовий був піти на все, втратити все, що мав, на відміну від лідерів буржуазних революцій у Європі.

 Далеко не кожна історична особа, її життя та державна діяльність стають основою сюжетів літературних, живописних та музичних творів  Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, шість скульптур. З літературних творів це поема Байрона "Мазепа", поеми К.Ф.Рилєєва "Войнаровский", історична повість Єгора Аладьїна "Кочубей". О.С.Пушкіна "Полтава"  В.Гюго "Мазепа". Вірші "Великий льох", "Іржавець", "Чернець", а серед прозових творів виділяються дві повісті "Музикант". "Близнецы"Т.Г. Шевченка. М.Старицького "Молодість Мазепи", "Руїна". Найбільшим, до того ж, історично обґрунтованим твором, присвяченим життю Івана Мазепи, була трилогія Богдана Лепкого "Мазепа", яка фактично являла собою п'ять історичних повістей "Мазепа", "Не вбивай", "Батурин", "Мотря", З-під Полтави до Бендер", роман Федіра Дудка "Великий гетьман", поема В.Сосюри "Мазепа" Отже, працюючи над літературним та історичним матеріалом ми побачили, якою незвичайною та складною особистістю був І. Мазепа, як неоднозначно трактують його образ різні автори, різні народи.

Неділя, 17 березня 2019 00:00

Майстер-клас

На данном изображении может находиться: текст

На данном изображении может находиться: один или несколько человек и в помещенииНа данном изображении может находиться: люди сидят и в помещенииНа данном изображении может находиться: один или несколько человек и люди сидят

Однією з найтяжчих сторінок нашої історії є голодомор та Великий терор. Та не зважаючи на непросту тему саме цим подіям присвятила Ганна Василівна Бабич свою книгу «Голодомор 1932-1933 рр. та Великий терор 1937-1938 рр. на Миргородщині».
Презентація книги відбулася в Миргородській публічній бібліотеці для дорослих ім. Д. Гурамішвілі. Присутні зі сльозами на очах слухали про жахливі долі людей, яким довелося пережити голодомор.
Символом того, щоб ніхто не відчував голоду, завжди на столі був хліб, всі присутні розділили коровай і кожен в цю хвилину згадав про людей які загинули…
Ми повинні пам’ятати і передавати з покоління в покоління знання про ті страшні роки, щоб ця трагедія вже більш ніколи не повторилася ніде на землі.
Висловлюємо щиру вдячність Ганні Василівні за подаровані книги, авторка подарувала книги в бібліотеки міста та шкільні бібліотеки.

Сторінка 2 із 38