Анна Мірошниченко

Анна Мірошниченко

Вівторок, 08 травня 2018 00:00

Світлиця Психологія 2

Вівторок, 08 травня 2018 00:00

Світлиця Психологія

Щороку травневі дні несуть з собою спогади про трагічні події Другої світової війни, яка забрала життя мільйонів людей, не говорячи про поранених і тих, хто пропав безвісти… Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові покоління. Але не старіє, не стирається пам’ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас в залах музеїв, із сторінок книг. Дуже боляче, що сьогодні у нас знову війна і гинуть молоді люди – цвіт нації . Мрія кожного українця - щоб, як найшвидше закінчилася війна на Сході країни , щоб люди нарешті порозумілися і навчилися цінувати мир. У читальній залі Миргородської міської бібліотеки для дорослих імені Д.Гурамішвілі до Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги оформлено перегляд літератури «Спасибі Вам , батьки й діди,за переможний цвіт весни». До уваги читачів представлені книги , які розкривають правду про те, чи завжди Радянський Союз був непримиренним противником нацистів. Чи правда, що українські націоналісти масово винищували євреїв під час війни, особливо у Львові та Бабиному Яру? Сталін узгоджував військові дії з Гітлером? Бандера був агентом спецслужб нацистів?А також ,читачі можуть почитати , або переглянути воєнні мемуари, художні книги про війну, видання історичної тематики, спогади фронтовиків та солдатські листи. Бібліотека запрошує всіх бажаючих переглянути літературу про події минулого з 03 травня по 11 травня 2018 року щоденно з 9-00 до 18-00, крім п’ятниці.

Фото Миргородська міська бібліотека для дорослих.
 
 
 
Середа, 02 травня 2018 00:00

Любов до книги єднає…

 Під такою назвою у Миргородській міській публічній бібліотеці для дорослих ім. Д. Гурамішвілі відбулася зустріч із журналістом, літературознавцем, бібліографом, видавцем, письменником Сергієм Борисовичем Козаком. 
На зустрічі відбулася цікава розмова про літературу і не тільки. Адже пан Сергій головною справою свого життя вважає дослідження українського літературного процесу в нашій державі і за її межами. Довгий час, з 1987 року, Сергій Борисович працював у найдавнішому літературному часописі «Літературна Україна», редакцію якого очолював з 2010 по 2015 рік, де вів рубрику «Архіви діаспори». Йому поталанило працювати 10 років у редакції газети «Українські вісті» ( м. Детройт, США), яка виходила друком впродовж 55 років ( до 2000 року), а вперше з’явилася у листопаді 1945 року на сторінках малого формату в українському таборі в Райнгарді‚ у казармах в Новім Ульмі в Німеччині; дослідити українські архіви у м. Клівленді; бути особисто знайомим з багатьма представниками української літературної діаспори. 
На глибоке переконання пана Сергія, українська еміграція – це унікальне явище, досліджуючи яке розумієш: цими людьми у їхньому бажанні зберегти й поширити українське на всіх континентах керувало лиш одне почуття – любов до України, мрія про її розбудову як незалежної держави. Результатом роботи дослідника у даній царині став презентований ним тритомний бібліографічний покажчик «Історія української діаспори». 
Чому саме у Миргороді автор вирішив презентувати свій доробок? У відповідь на це запитання присутні почули приємну для всіх миргородців відповідь: внесок людей, що народилися на Миргородщині, у розбудову української культури за кордоном колосальний. Ось лише деякі імена, які прозвучали під час зустрічі: Леонід Лиман, брати Воскобійники, Олексій Коновал, Іван Багряний, Павло Маляр та ін.
Під час зустрічі Козак С.Б. продемонстрував справжні раритети: оригінали номерів видань 50 – 60 років, що виходили за кордоном («Українські вісті» з додатком «Літературний зошит», «Київ», «Арка» «Молода Україна»), особисті листи з архіву П. Лимана. 
В дарунок бібліотеці С.Б. Козак залишив чудові видання, пов’язані з його літературознавчими дослідженнями. Серед них - фотоальбом «На берегах Хоролу і Сули: полтавські шляхи Тараса Шевченка», де зафіксовані всі місця нашої області, по’вязані з постаттю Великого Кобзаря.
До розмови залучилися працівники бібліотек та музеїв міста, краєзнавець Л.О. Розсоха, поети Н.Н.Харасайло та А.А.Орел. Зокрема, Людмила Олександрівна Розсоха подарувала Козаку С.Б. брошури з власними дослідженнями («Павло Маляр», «Перекази про Тараса Шевченка на Миргородщині»), що неабияк зацікавили літературознавця. Наталя Никифорівна Харасайло продемонструвала портрет роботи В.М. Брикульця «Молитва», на якому зображена мати Олексія Воскобійника, що свідчить про тісні зв’язки митців сучасного Миргорода з українською діаспорою.
Учасники розмови висловили впевненість, що сьогоднішня зустріч - лише початок спільної роботи у вивченні недослідженого, на думку Козака С.Б. , але надзвичайно важливого питання – Миргородська літературно – мистецька міграція.

Понеділок, 23 квітня 2018 00:00

«Важкий тягар Чорнобильського неба»

Шановні користувачі!
з 16.04.18 по 15.05.18 - в читальній залі бібліотеки організована книжкова виставка до Дня Чорнобильської трагедії
« Важкий тягар Чорнобильського неба»
На виставці представлені документальні матеріали, художні твори, публіцистичні нариси як кінця 80-х, так і сьогодення.

Фото Миргородська міська бібліотека для дорослих.

 Народився в с. Обухівці Миргородського повіту на Полтавщині у дворянській сім'ї, що мала козацьке коріння. Своєю діяльністю зробив вагомий внесок у розвиток української культури.
Дочка поета, Софія Капніст-Скалон, згадувала: «Батько мій любив пристрасно батьківщину свою і готовий був жертвувати всім майном своїм для блага Малоросії; при найменшому гнобленні або несправедливості начальників він летів до Петербурга, кидав сімейство своє, робив борги і, воюючи часто з відомими людьми, майже завжди повертався переможцем. Єдиним бажанням його було — відновити колишній добробут і багатство Малоросії і оживити, так би мовити, народ, який ще пам’ятав свою волю...»
І все ж таки головним у житті «друга вітчизни і муз» були саме музи, а не політика. Все обурення, гіркий сарказм, що йшов із глибини ображеної душі патріота, всю силу розуму і душі вклав Капніст у знамениту «Оду на рабство» (1783 р.), написану негайно після запровадження Катериною II кріпацтва в Україні. Хай нас не відштовхує архаїчний, дещо важкуватий стиль капністових віршів — без цього твору високої громадянської вартості, без перебільшення, не було б ані Пушкіна, ні Котляревського, ні Шевченка.Всеросійську славу Капніста ще раз підтвердила його сатирична комедія «Ябеда» (1798 р.). Тут дана нищівна картина звичаїв у тій державі, де голова суду «без наличного довода» (тобто без хабаря) «дел не судит», а прокурор був «нагороджений» такими словами автора:
Где плохо что лежит,
там метит он далеко,
Не цапнет лишь того,
чего не досягнет
Недарма комедія «Ябеда», це, за відгуком сучасників, «дзеркало, в якому багато хто себе побачить», була швидко заборонена імператором Павлом I...Яким був Капніст-людина? Історик Дмитро Бантиш-Каменський так описав поета: «Він був середнього зросту, собою худорлявий, мав приємне обличчя, на якому розум і жвавість характеру яскравими фарбами відображувалися у вогняних очах і насмішкуватій посмішці. В товаристві відзначався він люб’язністю, гостротою і веселістю розмови; володіючи абсолютно російською мовою (що засвідчують його твори), вправно говорив французькою і німецькою, любив найбільше говорити по-малоросійськи і тим збільшував приємність своїх оповідань, захоплюючих і разом з тим жартівливих. Як син Малоросії, любив він млість; писав, лежачи в постелі, в оточенні книжок та паперів». У лютому 2018 року бібліотеки проводили різноманітні заходи присвячені 260-річчю від дня народження В. Капніста. Миргородська бібліотека підготувала книжкову виставку «Велике серце великого українця», де представлена література з якої читач дізнається про В. В.Капніста як людину, громадського діяча, просвітника, письменника. Книжкова виставка діє і зараз , тому що відвідувачі повинні знати і пам’ятати своїх справжніх патріотів і пишатися тим, що вони наші краяни.

Понеділок, 09 квітня 2018 00:00

Історія великих страждань…

11 квітня 1945 року в’язні Бухенвальда, дізнавшись про підхід союзних військ, успішно здійснили збройне повстання, обеззброїли і захопили в полон більше 800 есесівців і солдатів охорони, взяли в свої руки керівництво табором. Тільки через дві доби американські війська, які знаходилися поблизу, дісталися табору. Здійснивши повстання, в’язні Бухенвальда врятувалися від знищення, так як гітлерівська влада напередодні віддала наказ про фізичне винищення усіх ув’язнених.
Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів у всьому світі відзначається пам’ятними заходами : відділ читального залу Миргородської міської бібліотеки для дорослих ім.. Д. Гурамішвілі пропонує увазі відвідувачів перегляд літератури «Історія великих страждань…» присвячену Міжнародному дню визволення в’язнів нацистських концтаборів.

Ми, бібліотекарі, полюбляємо читати і хочемо поділитися своїми читацькими смаками зі своїми читачами. У відділі обслуговування Миргородської міської бібліотеки для дорослих ім.Д. Гурамішвілі розгорнутий перегляд літератури «Прочитай! Тобі сподобається! Бібліотекарі радять!»

Коли цвітіння настає пора,
Коли весна смичком струмка заграє,
Тоді ми з днем народження вітаєм
Славетного Олеся Гончара!
Є такі імена, без яких важко уявити собі українську літературу. Серед них, ім’я Олеся Терентійовича Гончара, якому 3 квітня виповнилося б 100-років. Саме йому, колектив Миргородської міської бібліотеки для дорослих ім. Д. Гурамішвілі присвятив вечір-портрет «Я дякую Богові, що дав мені народитися українцем». Ми дякуємо нашій громаді, яка відгукнулася і відвідала захід. Ведучі вечора познайомили присутніх з біографією письменника. Нелегким був його життєвий шлях, його нагороджували і критикували, його славнозвісний «Собор» було вилучено з літературного процесу на два десятиліття, але з усіх битв він вийшов переможцем.
Ім’я автора відомих «Прапороносців», «Собору», численних інших творів, пов’язано з історією нашої бібліотеки. У 1955 році при відкритті нашої книгозбірні та присвоєння їй ім’я Д. Гурамішвілі, у складі делегації українських письменників був Олесь Гончар. Після його смерті, дружба з родиною Олеся Терентійовича не припинилася, а навпаки зміцнила завдяки його дружині Валентині Данилівні, та правнучки Лесі Гончар, які й досі надсилають до бібліотеки твори О. Гончара, твори, які видала Валентина Гончар «Я повен любові…», Леся Гончар «Руса - з Атлантів» та «Вовчиця вирію». Ми щиро дякуємо за подарований книжковий скарб, який є у фонді нашої бібліотеки. А читачам радимо перечитувати твори письменника, сотворімо собори у своїх душах і освятімо їх, і тоді відійдуть у небуття чорні яри і чорнобилі, постріли в лебедів і розп’яття за хліб насущний, тиранія над талантами і сірі бездушні мури - і на землю та на людей спаде благодать
І так станеться! Тому що про це мріяв Олесь Гончар.

ї

Сторінка 4 із 30