Анна Мірошниченко

Анна Мірошниченко

Неділя, 25 листопада 2018 00:00

«Розстріляне відродження»

14 листопада, в Миргородській міській публічній бібліотеці для дорослих ім. Д. Гурамішвілі пройшов захід, який не залишив байдужим нікого. Мова йшла про Розстріляне Відродження.
«Розстріляне відродження» – літературно-мистецький період, який однозначно вражає кожного, хто знайомиться з цим періодом розвитку історії української літератури.
Митці, які творили за тих часів, є прикладами високої художньої майстерності та водночас людської мужності, адже їм довелося пережити чимало репресій та утисків з боку влади. А для будь-якої людини, тим більше творчої, це стрес.
На сьогоднішній день повертаються забуті імена «Розстріляного відродження». Цю тему включено до вивчення у школах та вузах, хоча раніше про неї не говорили. Ми маємо доступ до доказів діянь влади проти наших творців, що мужньо хотіли наче фенікса із попелу відродити українську культуру. Ми пам’ятаємо про Хвильового з його «літературною дискусією» та трагічною долею, про Єфремова, Плужника, Леся Курбаса.
Сучасна українська культура багато чим завдячує саме «розстріляному Відродженню», адже після цього мистецького явища, як наслідок і своєрідне продовження, з’явилися «шістдесятники». Та й двоякість культури 30-х–40-х років ХХ століття становить значну історичну та культурологічну спадщину.
Безсумнівно, на сьогоднішній день митці «розстріляного Відродження» не забуті. І навряд чи будуть в майбутньому.
Українське Відродження стало розстріляним у листопадові дні 1937 року.
Термін «розстріляне Відродження» вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко, вживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 1920-30-х рр. 
За це десятиліття (1921—1931) українська культура спромоглася надолужити відставання в багатьох галузях культури викликане двохсотрічним пануванням царської Росії й навіть переважити на терені вітчизни вплив інших культур, російської зокрема. Так, на 1 жовтня 1925 року в Україні нараховувалося близько 5000 письменників.
Це відродження було логічним продовженням розвитку української нації, діяльності тих українських митців, що навіть за умов замовчування й заборони (пригадаймо Емський Указ) створили тексти, гiднi світового визнання (П. Кулiш, I. Франко, М. Коцюбинський).
Після революційних подій, введенням рiзнобiчних свобод, обiцяних революцiями 1905-1917 рр. та набуттям Украïною своєï державності (1917-1919) та проголошення курсу на українізацію в УРСР на повний голос мала змогу проявитися вся сила та велич творчості нації.
Вийшовши в масi своïй з нижчих верств населення (службовцi, священики, робiтники, селяни), нове поколiння украïнськоï елiти часто не мало можливостi здобути систематичну освiту через вiйну, голод та необхiднiсть заробляти насущний хлiб. Але, працюючи "на гранi", намагаючись використати всяку можливiсть ознайомитися iз свiтовою культурою, розправити вiками скутi крила творчостi, вони просякалися найсучаснiшими тенденцiями i творили дiйсно актуальне мистецтво.
Головними літературними об'єднаннями в той час були «Ланка» (пізніше «МАРС»), «Плуг», неокласики «Молодняк», «Спілка письменників західної України», ЛОЧАФ (об'єднання армії та флоту). Найвпливовішим був «Гарт», який пізніше був перейменований на «ВАПЛІТЕ» («Вільну Академію Пролетарської Літератури»).
Саме ВАПЛІТЕ в особі Миколи Хвильового розпочало славетну літературну дискусію 1925—1928 рр. і перемогло в ній, довівши наявність і необхідність національної, специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.
Основними складниками новітньої еліти її світогляду був бунт, самостійність мислення та щира віра у власні ідеали. В більшості своїй це були інтелектуали, які робили ставку на особистість, а не на масу. За їх зовнішньою «радянськістю» ховалися глибокі пошуки й запити.
Але тоталітарна система не терпить ніякої свободи. В тому числі – і свободи нації.
Комуністичний терор 30-х років, що прийшов на зміну українському відродженню 20-х років, зупинив на злеті, перервав, відсунув у часі на десятиліття розвиток української культури, літератури, розвиток української нації, як цілісного організму. Значна частина української інтелігенції, молодих талановитих письменників, поетів, діячів культури, науки та мистецтва загинула в сталінських тюрмах і канцтаборах.
1932-1933 року, разом із голодомором, цим етноцидом українського народу розпочались і репресії проти української духовної еліти. Почались масові арешти. Так, у 1934 році, репресій зазнали 97 із 193 членів Спілки письменників України. Були заарештовані і згодом розстріляні Г. Косинка, Д. Фельковський, К. Буревій, М. Зеров, Л. Гомін.
Серйозні втрати були й серед майстрів пензля та різця. Арешту за професійні погляди зазнали майстри світового рівня Михайло Бойчук разом з його талановитими учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром, яких розстріляли 13 липня 1937 в Києві.
Саме про цих людей прийнято говорити, що вони символізують «розстріляне відродження».
Перед кожним стояв вибір, який кожен робив самостійно: самогубство (Хвильовий), репресії і концтабори (Б. Антоненко-Давидович, Остап Вишня), замовчування (І. Багряний, В. Домонтович), еміграція (В. Винниченко, Є. Маланюк), або писання програмових творів на уславлення партії (П. Тичина, М. Бажан).
Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року. Тоді, "на честь 20-ї річниці Великого Жовтня" у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки розстріляний Лесь Курбас. У списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляних 3 листопада також були Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та інші.
Загалом, в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад 100 осіб -представників української інтелігенції - цвіту нації.
Протягом 1932-1939 більшість українських митців того часу була репресована і розстріляна.
Деякі з письменників, котрим пощастило вижити (П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, П. Панч, Ю. Яновський), змушені були пристосовуватися до нових умов, ставати на шлях конформізму. Цьому процесові активно сприяли різні творчі спілки (письменників, композиторів, художників), «реорганізовані» НКВД у середині 30-х років. Усе це негативно позначилось на культурі, літературі та мистецтві, руйнувало творчий потенціал народу, збіднювало його духовне життя.
Коли 1947 року Іван Багряний видав за кордоном свою поетичну збірку «Золотий бумеранг», другою назвою її було «Рештки загубленого, репресованого та знищеного». Адже всі твори здавалися до спецсховів, заборонялися, замовчувалися, багато з них були назавжди втрачені. Лише деяким пощастило зберегтись у самвидаві, рукописних копіях, виходили за кордоном.

Розстріляне відродження — це трагедія не лише покоління 20-х — початку 30-х років, яке створило високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним більшовицьким режимом. Це трагедія всього людства, яке не пізнало багатьох геніїв Українського Народу.

На данном изображении может находиться: люди сидят, стол и в помещении

День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Встановлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».
Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі запрошує відвідати виставку "Любити мову - право чи заслуга? Та ні, це труд наш цілого життя» до Дня української писемності та мови, яка діє в читальній залі з 01.11.2018 по 25.11.2018, щоденно, крім п’ятниці, з 9-00 до 17-00.

Автоматический альтернативный текст отсутствует.
Понеділок, 29 жовтня 2018 00:00

Світлиця 3

Нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилась, землі, на якій зросла… Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. 

Саме краєзнавство має важливе місце в діяльності кожної бібліотеки, щоб за допомогою краєзнавчих матеріалів сприяти вихованню патріотизму, національної свідомості, високої моральності суспільства.

17 жовтня 2018 року Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі запросила на зустріч Ганну Василівну Бабич учителя, краєзнавця, людину, що понад усе любить свій край і цей настрій передає всім оточуючим.
Провідний бібліотекар Ніна Михайлівна Рудь розповіла про всі дослідження Ганни Василівни, а особливо звернула увагу на книгу, що нещодавно вийшла з друку«Топоніми Миргородщини. Дещо про географічні назви нашого краю». 
Начальник відділу культури Миргородської міської ради Лариса Миколаївна Педченко привітала нашу гостю з 88-ти річчям, яке вона відсвяткувала 15 жовтня подякувала Ганні Василівні за невтомну й кропітку працю, побажала їй міцного здоров’я, натхнення.
Наші гості, однодумці Ганни Василівни, дякували за її талант і висловили надію, що незабаром світ побачать і інші її книги.
Ганна Василівна урочисто подарувала книгу всім міським і шкільним бібліотекам Миргорода, за що ми всі висловлюємо їй щиру подяку. 
Почесну відзнаку Міністерства культури: «За багаторічну плідну працю в галузі культури» Ганні Василівні вручив Олексій Короленко, дослідник роду Короленків, який саме цього дня запланував передати цю заслужену нагороду. 
Захід пройшов у теплій невимушеній обстановці: лунали пісні і привітання та подяки, аплодували стоячи, а наприкінці заходу вишикувалася черга за автографами.
 
 
На данном изображении может находиться: 2 человекаНа данном изображении может находиться: 6 человек, в помещенииНа данном изображении может находиться: 5 человек, люди стоят и в помещении
 
На данном изображении может находиться: один или несколько человек, люди стоят, люди сидят и борода

Народна артистка, герой України,повний кавалер ордену Княгині Ольги та Миколи Чудотворця, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреат премії імені Дмитра Луценка “Осіннє золото”. Вона багато зробила для того, щоб донести українську пісню не лише до народу України, а й до багатьох народів світу. Це була особлива людина для України!
Вона із дітей війни. Народилася 1943року, і була єдиною дочкою у родині, де виховували 5-ьох дітей. Певно недарма Бог послав її Україні саме на Покрову 14 жовтня. І Покрова її не обділила. Кириченко називали берегинею пісенної душі нашої землі, найвідомішою козачкою України. 14 жовтня Раїсі Опанасівні виповнилося б 75років, але на жаль вже 13 років не линуть звуки чарівні з вуст прекрасної співачки, але те що вона зробила за життя завжди залишиться з нами.
. Народна артистка, герой України,повний кавалер ордену Княгині Ольги та Миколи Чудотворця, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреат премії імені Дмитра Луценка “Осіннє золото”. Вона багато зробила для того, щоб донести українську пісню не лише до народу України, а й до багатьох народів світу. Це була особлива людина для України!
Вона із дітей війни. Народилася 1943року, і була єдиною дочкою у родині, де виховували 5-ьох дітей. Певно недарма Бог послав її Україні саме на Покрову 14 жовтня. І Покрова її не обділила. Кириченко називали берегинею пісенної душі нашої землі, найвідомішою козачкою України. 14 жовтня Раїсі Опанасівні виповнилося б 75років, але на жаль вже 13 років не линуть звуки чарівні з вуст прекрасної співачки, але те що вона зробила за життя завжди залишиться з нами.

Середа, 17 жовтня 2018 00:00

Безсмертна слава у віках

В останні дні жовтня 1944 року міста і села України були остаточно звільнено від німецько-фашиських загарбників. Пам'ять про тих, хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині.
Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі запрошує відвідати виставку-панораму до Дня визволення України від німецько-фашистських загарбників "Безсмертна слава у віках", яка діє в читальній залі з 16.10.2018 р. по 08.11.2018 р., щоденно, крім п’ятниці, з 9-00 до 17-00.

Автоматический альтернативный текст отсутствует.
Середа, 17 жовтня 2018 00:00

Українці нація героїв

14 жовтня 2014 року підписав Указ № 806/2014, яким в Україні встановлено свято — День захисника України, що відзначатиметься щорічно 14 жовтня. 14 жовтня ми відзначаємо величне християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці. Упродовж століть воно набуло особливо важливого змісту, оскільки пов'язане із боротьбою за свободу та порятунком від ворогів. Волелюбні козаки, які зі зброєю в руках боронили свою Вітчизну та віру, були переконані, що Свята Покрова охороняє їх, а Божу Матір вважали своєю заступницею. Тому у часи незалежності свято Покрови почало відзначатися ще і як День Українського козацтва.
Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі запрошує відвідати тематичну книжкову виставку до Дня козацтва та захисника України "Українці нація героїв", яка діє в читальній залі з 01.10.2018 р. по 25.10.2018 р., щоденно, крім п’ятниці,з 9-00 до 17-00.
Автоматический альтернативный текст отсутствует.
Неділя, 23 вересня 2018 00:00

«Вулиці міста розповідають»

«Вулиці міста розповідають» під такою назвою 19 вересня пройшла краєзнавча година у Миргородській міській публічній бібліотеці для дорослих ім. Д. Гурамішвілі.
Посилаючись на дослідження місцевих краєзнавців: Бабич Г. В. Розсохи Л. О. та інших, провідний бібліотекар А. Г. Федченко розповіла присутнім про те, що вулиці кожного міста, а зокрема нашого, здатні повідомити безліч цікавого, що назва вулиці – це «візитна картка», без якої не можуть обійтися пошта, служба здоров’я, адміністративні органи.
Цікаво було дізнатися про історію нашої головної вулиці ім. М. В. Гоголя, вулиць Д. Гурамішвілі та Т. Г. Шевченка, яка вважалась наприкінці ХІХ ст., початку ХХ століття елітним районом міста. Бібліотекар зробила коротенький екскурс про інші вулиці, які носять імена діячів літератури І. Котляревського, П. Мирного, А. Свидницького, І. Білика, В. Капніста і багатьох інших.
Залишається тільки дивуватися, скількох обдарованих людей дав цей край. А ми повинні знати свою історію і особистостей, які так багато зробили для рідного краю, для своєї малої Батьківщини.
На данном изображении может находиться: 10 человек, люди улыбаются, люди стоят и в помещении
На данном изображении может находиться: 2 человека, люди стоят и в помещении
На данном изображении может находиться: 10 человек, люди улыбаются, люди стоят и в помещении
Миргородці, продовжуємо вітати наше місто! У рамках програми заходів, присвячених Дню Миргорода, наш заклад – міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі - розгорнув краєзнавчий намет «Миргород – рідне місто моє». Усі, хто завітав сьогодні до нього, мали можливість у прямому сенсі слова доторкнутися рукою до історії Миргородського краю. Література,презентована у такий спосіб, згрупована у три розділи: «Сторінки історії розповідають», « У вінку духовної краси», «Рідний край – гордість моя»,
У першому розділі представлені дослідження миргородських краєзнавців Аббасова А.М. та Герасименка О.Я. («Миргород»), Бабич Г.В. (Миргород, Історія міста в нарисах», «Миргородщина. Сторінки історії краю»), Розсохи Л.О. ( «З історії миргородських вулиць», «Миргородська старовина»). Особливе місце посідають дослідження Олександра Джуня «Чорні роки Миргородщини» та «Личанський табір – притулок для дітей «куркулів» 1932 – 1933 років», де автор розповідає про страшні події Голодомору. 18 вересня – день визволення Миргорода від фашистських загарбників. Про миргородців - ветеранів ІІ світової війни можна дізнатися із біографічного довідника «Миргород. Ветеранська слава», упорядниками якого є В.Ю. Вертелецький та К.Г.Сахаров. 
У вінку духовної краси – серед мальовничих картин, представлених у фотоальбомах В. Брикульця, А. Кривобоченка, М Караван, В. Мисака та Н. Унтило, у збірках віршів Л. Гараган і Н. Харасайло, у піснях О. Прокопенка – милується наше місто.
Історію міста, його славу та гордість складають його мешканці. Про них можна дізнатися із літератури, представленої у розділі «Рідний край – гордість моя». Біографічний довідник «Славетні люди Миргородщини», що вийшов у 2015 році завдяки титанічній праці Валерія та Вікторії Шаповалових, в алфавітному порядку подає відомості про 268 персоналій – миргородців, що у різний історичний період своєю діяльністю у різних галузях діяльності прославили місто. Фотоальбом «Василь Третецький. Один з Небесної Сотні» та книжка спогадів «Дорога в безсмертя: Дмитро Коряк» нагадають миргородцям про те, що боротьба за славу і процвітання нашого міста і держави загалом продовжується і…потребує жертв…
Це далеко неповний перелік літератури про наш край. Усі подібні видання зібрані у краєзнавчій кімнаті, що постійно діє у бібліотеці. Заходьте, читайте, вивчайте і пишайтеся тим, що ви належите до громади чудового міста – міста Миргорода!
На данном изображении может находиться: текст
Автоматический альтернативный текст отсутствует.
Автоматический альтернативный текст отсутствует.

 Дату свята, до речі, обрано не випадково. Саме 22 вересня вважається початком підпільно-партизанського руху в Україні. І в честь такого свята Миргородська міська публічна бібліотека iм. Д.Гурамішвілі підготувала для наших читачів перегляд літератури « Крізь стужу мужні партизани йшли, і день у день тяжкі бої вели». Надто дорогою ціною дісталась Перемога у війні, і цього не можна забувати.
Які шляхи! Які дороги
Пройшли ви!.. Шана на віки!
Спасибі вам за Перемогу,
Шановні наші вояки!

Автоматический альтернативный текст отсутствует.
Автоматический альтернативный текст отсутствует.
Сторінка 7 із 38