Анна Мірошниченко

Анна Мірошниченко

Сьогодні ми запрошуємо всіх бажаючих на презентацію виставки - інсталяції " Японські дивовижі", на якій можна побачити японський одяг та кімоно, а також речі, що є традиційними у японському житті.

 

Попереду ще багато цікавих заходів...

Понеділок, 19 червня 2017 00:00

До дня молоді

Понеділок, 19 червня 2017 00:00

Країна сонячного сходу

 

 

   Країна сонячного сходу- так називають Японію у всьому світі. Рядки із триптиху «Японія у Києві» Лавошникової Тетяни «…І не можу я не закохатися у країну, де сонце встає» стали назвою виставки, що відкрилася у Миргородській міській публічній бібліотеці для дорослих ім Д. Гурамішвілі. Зустріне відвідувачів лялька у традиційному японському вбранні (кімоно), що влаштувалася під квітучою гілочкою сакури, майстерно виготовленою працівниками закладу.

Читачі можуть отримати загальні відомості про далеку східну країну, зокрема, її географічне положення, своєрідність ієрогліфічного письма, періодизацію літературного процесу від давнини до сучасності.
Шедеври японської літератури представлені творами авторів, знаних у всьому світі, серед яких Мацуо Басьо з його неперевершеними хайку (переклад Володимира Панченка), майстер новели Рюноске Акутагава (у перекладі В. Бойка), лауреат Нобелівської премії 1968 року Ясунарі Кавабата та найпопулярніший японський автор сучасності Харукі Муракамі. Твори двох останніх письменників стали доступні українському читачеві завдяки перекладацькому таланту Івана Дзюба.
Цікавим для відвідувачів є розділ «Захоплюємося», де вміщені матеріали періодичних видань, що оповідають про явища японської культури, які стали справжньою візитівкою країни: нецке, ікебана, чайна церемонія, бойові мистецтва. Своєрідність підходу до шлюбу жителів Японії та оригінальність національного стилю в інтер’єрі розкривають публікації в журналах «Натали» («Брак по – японски») та «Уютная квартира» ( «Жили – были ваби – саби»). Невеличкий словничок, у якому містяться найбільш вживані повсякденні фрази, зацікавить тих, хто бажає опанувати їх японською мовою. 
Рубрика «Співпрацюємо» розповідає про розвиток україно - японських відносин і нагадує, що 2017 рік оголошений в Україні Роком Японії у рамках 25 – ої річниці встановлення дипломатичних відносин між нашими двома країнами. До речі, згідно останніх повідомлень, що з’явилися у пресі та Інтернет – виданнях 14 червня 2017 року, за словами народного депутата Леоніда Ємця, Кабінет міністрів Японії почав роботу щодо скасування віз українцям. Сподіваємося, що на 32 – гі Літні Олімпійські Ігри 2020 року, які відбудуться у Токіо, жителі нашої країни зможуть дістатися без віз і привітати цю країну її рідною мовою: «Каннітава, Нікон коку!» - «Доброго дня, початок сонця!». Так шанобливо, образно і поетично називають японці свою батьківщину - країну, де сходить сонце.

Неділя, 11 червня 2017 00:00

Микола Костомаров (1817-1885)

 

 

 

У травні ми відзначили 200 років від дня народження iсторика i археолога , фольклориста i етнографа , поета i прозаїка – Миколи Iвановича Костомарова з якого, власне і починається самостійний український суспільно-політичний рух. Він, першій у той час, звернувся до вивчення історії України, що тоді вважалося недоречним, один з першіх порушив 
питання про узаконення мови українського народу, активно вiдстоював думку, що творцями iсторiї є не царi , а народ. До цього необхiдно додати його громадянську позицiю, антикрiпосницькi переконання, близькiсть до революцiйно-демократичного руху. Будучи одним iз засновникiв таємної полiтичної, антикрiпосницької i антицаристської органiзацiї – Кирило-Мефодiївського братства, вiн засвiдчив себе як передовий громадський дiяч свого часу. 
Народився М. I. Костомаров 16 травня 1817 року у селi Юрасівка Острозького повiту Воронізької губернiї. Так вже розпорядилася доля, що побачив свiт вiн крiпаком. Його мати, Тетяна Петрiвна Мельникова, була пiдневiльною помiщика Iвана Петровича Костомарова. I хоч через три мiсяцi пiсля народження сина помiщик одружився з своєю крiпачкою i вона таким чином стала вiльною, малий Микола лишався крiпаком свого батька. Очевидно, Костомаров-старший збирався з часом уладнати цю недоречнiсть, але не встиг. У червнi 1828 року– батько Миколи Iвановича трагічно загинув. I вiдразу ж на маєток зазiхнули його родичi, двоюрiднi брати Ровнєви, якi не збиралися вiдпускати малого Миколу з крiпацької залежностi. Та пiсля складних переговорiв, коли мати вiддала братам частину вдовиної спадщини, вони, погодились дати Миколi вiльну. Пiсля втрати чоловiка Тетяна Петрiвна вiддала сина до приватного Воронезького пансiону, а згодом влаштувала його у Воронезьку гiмназiю. з усіх випускників тільки Микола, прагнучи вчитися, поступив до Харківського університету на історико-філологічний факультет. М.Костомаров мав феноменальну пам'ять. Він міг не тільки цитувати окремі місця з літописів, але й цілі акти й документи. З пам'яті виголошував великі уривки Шевченкових поезій і вірші інших улюблених поетів. А найбільше подобалися йому українські думи.
Пiсля закiнчення роцi унiверситету Микола Iванович вступає до Кiнбурзького драгунського полку юнкером. У мiстi Острозьку, де стояв полк, вiн одразу ж розшукав архiв і майже все лiто просидiв вiн над козацькими матерiалами i склав за ними iсторичний опис Острозького слобiдського полку. Вiн сам починає писати. Вже на початку 1838 року пiд псеводнiмом Iєремiя Галка виходить його перший твiр «Сава Чалий». Показово, що написаний вiн був на «южнорусском языке», що для того часу було неабияким викликом. А через рiк свiт побачив збiрник «Українськi балади», потiм – збiрник, «Гілка», трагедiя «Переяславська нiч», переклади на українську мову Байрона. Для 24-лiтнього юнака це був немалий доробок, який засвiдчував про народження нового таланту.
Потім викладав історію в гімназіях Харкова, Рівного, Києва. У 1845 — 46 рр. разом з М. Гулаком і В. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство, де брав активну участь у складанні програмних документів — «Книги буття українського народу», «Статуту Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія». 
Весною 1847 р. Костомарова було заарештовано та відправлено до Петербурга у Петропавловську фортецю. У червні йому було дозволено побачення з нареченою Аліною Крагельською. Вони познайомилися в жіночому пансіоні, де Костомаров був викладачем. Вихованки захоплювалися його знаннями й талантом оповідача. Аліна полонила Костомароа своєю жвавістю, безпосередністю і обдарованістю. Її грою на фортепіано захоплювався навіть Ференц Ліст. Арест Костомарова різко змінив їхне життя, і Крагельська вийшла заміж за іншого чоловіка. Якось згодом вона купила видання драми М. Костомарова «Кремуцій Корд» і прочитала зрозумілу тільки їй присвяту: «Незабутній А.Л.К. на пам'ять».
Рік в’язниці не пройшов для Миколи Івановича даремно. За кілька місяців ув’язнення він вивчив грецьку й іспанську мови. У засланні в Саратові завершив монографію про Богдана Хмельницького. Основними працями його життя стали такі твори як : “Руїна”, “Мазепа”, “Мазепинці”.
У 1858 р. Повернувшись до Петербургу вивчає побут та звичаї російського народу. Згодом йому запропонували зайняти кафедру російської історії Петербурзького університету, де він працює довгі роки.

У 1873 році, розлучені долею багато років тому, Микола Іванович і Аліна Крагельська зустрілися знову. Він – так і не одружений самотній «дід», вона – вдова і мати трьох дітей. Згодом вони обвінчалися і десять років, до самої смерті Костомарова, прожили разом. У в останні роки від напруженої роботи в Миколи Івановича почали сильно боліти очі. Згадуючи ті дні він говорив, що пропадає від бездіяльності. Саме тоді в нього зародилася думка написати «Руську Історію» для популярного читання. Точніше не написати, а продиктувати. Так виникла «Руська історія в життєписах її найголовніших діячів», продиктована помічникам. 
6 квітня 1885 року здоровя вченого різко погіршилося. Рано-вранці 7 квітня він помер у своїй квартирі на Васильєвському острові. 
Поховали Миколу Івановича 11 квітня 1885 року на Волковому цвинтарі у Петербурзі. 
Роль М. Костомарова в розвитку української та російської історіографії величезна. Він був першим ученим Східної Європи, що радикально змінив підхід до роботи історика, поставивши наріжним каменем не опис подій і осіб, а історію народу в його соціокультурній цілісності і єдності найрізноманітніших сфер життя. 
«Щира любов історика до своєї Батьківщини може виявлятися тільки в строгій повазі до правди», - повторював Микола Іванович. Цьому принципу він слідував все життя.

 

Неділя, 11 червня 2017 00:00

 Рік Японії в Україні.

2017 рік за ініціативою Президента України оголошено роком Японії в Україні. Саме тому наша бібліотека підготувала цикл розповідей присвячених Японії, а саме про твори японських письменників та українських письменників, котрі писали про цю країну. Не викликає сумніву, що це - ще один крок на шляху до співдружності двох країн, а зближення українського та японського народів посприяє розвитку діалогу культур таких своєрідних і цікавих. Також було обрано офіційний логотип «Року Японії в Україні», присвяченого святкуванню 25 річниці встановлення дипломатичних відносин між Японією та Україною.

Цей логотип створений японським графічним дизайнером паном Томоо Каваі. Головним мотивом у цьому логотипі стали національні прапори обох країн. Хіномару* і пасхальне яйце притуляються один до одного, чим символізують дружні відносини між Японією та Україною.
Японія — міцна держава, надзвичайно цікава та екзотична, країна хмарочосів і найдавніших храмів, гейш і сакури. Японія — загадкова країна із самобутньою культурою, країна з дуже давніми й непорушними традиціями, яких чітко дотримуються й донині. Тут залишилися традиційними японський костюм — кімоно, літературна японська мова, національний інтерєр, церемонія чаювання, театр “кабукі” і величезна кіькість інших оригінальних звичаїв. І все це дивовижним чином поєднується з надсучасними нанотехнологіями. У цій країні неможливо зустріти мешканця, що за своє життя не спробував би скласти власного вірша, чи не знав би напамять кілька хоку або танка з відомих поетичних антологій. Саме тому проста по формі і загадкова за змістом японська поезія має шанувальників у всьому світі.
Сьогодні хочу познайомити вас з творами японського письменника, це поезії Мацуо Басьо, який проживав у 17 столітті. Мацуо Басьо народився 1645 року в містечкі Уено, провінції Іґа[5]. Його батько Мацуо Йодзаемон був за походженням самураєм, проте в мирний час займався викладанням каліграфії. Окрім Басьо родина мала 5 дітей. При народженні Мацуо Басьо отримав ім'я Кінсаку, що згідно із японською традицією неодноразово змінювалось, аж поки у вісімнадцятилітньому віці він не отримав постійне ім'я — Мунефуса. Будучи сином самурая, Мунефуса отримав добру освіту, вивчав китайську та японську класичну літературу. Басьо почав писати у ранньому віці, а після знайомства з інтелектуальним середовищем Едо (тепер — Токіо) він став добре відомим по всій Японії. Спочатку поет заробляв собі на життя вчителюванням, але згодом відмовився від міського стилю життя. Після того як узимку 1682 р. пожежа знищила його «бананову хатинку» — «басьо-ан» (а саме таку назву поет дав своїй хатці на околиці столиці, і саме звідси походить його останній літературний псевдонім — «Басьо»), поет вирушає в багаторічну подорож по країні. Він надає перевагу довгим подорожам всією Японією, вирушаючи на схід, захід і в далекі дикі північні місця, де шукає натхнення для творчості. Поезія Мацуо Басьо знаходиться під безпосереднім впливом навколишнього світу, часто концентруючи відчуття поета у кількох простих образах. В наший бібліотеці ви можете ознайомитись з новим виданням Поезій Басьо. Вперше в Україні читачам пропонується переклад усіх 980 хоку славнозвісного поета, який зумів поєднати в своїх мініатюрах народний гумор жанру хайкай і велич образів поезії ренга і чия. У перекладі Володимира Панченка збережено оригінальний розмір вірша хоку (три рядки, 17 складів) із застосуванням хореїчної тонізації. Ось, наприклад:
Зоряна пора...
З першим ясним вечором
Осінь надійшла.
Тексти подаються японською та українською мовами. Ілюстровано видання численними гравюрами класичних японських художників, котрі, як і хоку, передають мимовільне поетичне враження від побаченого, додають ще більшої глибини філософським афоризмам поета. 
Нова книга Галини Ів також присвячена японській тематиці. Фінансист за освітою та письменниця за покликанням, Галина Ів презентувала свій перший роман, який уже став одним із топових в українських книгарнях. Твір «Поверни мене в Японію» у 2014 році отримав спеціальну відзнаку «Міжнародний вибір» літературного конкурсу «Коронація слова», та був презентований на Львівському форумі видавців-2015. 
Складно розказати, про що книжка, не розкриваючи одразу всіх секретів. Вона про сучасну Україну і таку різну Японію, описує страшні події землетрусу в Кобе в 1995 році, коли було зруйновано майже все місто, а також оповідає про сучасне життя того самого міста. Роман про дружбу, взаємодопомогу та людяність у будь-якій ситуації, про мужність та людські стосунки. Життя героїв книжки неочікувано змінюється одного травневого дня. Юна дівчина Ірина стає свідком пограбування банку, а студенту Роману, який катався на велосипеді, невідомо звідки під колеса падає молодий японець. Події того дня тісно переплітаються й дивним чином приводять Іру до Японії. Адже на дівчину тепер покладена несподівана й дивовижна місія — повернути японця Хікару додому попри те, що він опинився в сучасному Києві разом зі своїм другом, собакою на призвісько «Ассі», проскочивши не лише кілометри, а й роки свого життя. З чого і починаються їхні фантастичні пригоди. Динамічна і людяна книга про веселе й сумне, про дружбу та мужність долати важкі часи. Вигаданий сюжет оснований на реальних історичних фактах — з любовю до України і Японії. 
От же чекаємо на вас у міській бібліотеці для дорослих і ви матимете змогу докладніше ознайомитися з творчистю ціх письменників.
Провідний бібліотекар Анжеліка Гусєва

 

 

 

Понеділок, 29 травня 2017 00:00

світлиця 13,14

«Хто починає розуміти музику, той розуміє людську душу», - вважав український композитор Микола Лисенко ( 1842 – 1912). Разом з тим Томас Карлейль (1795—1881), британський письменник, публіцист, історик та філософ, стверджував: « Книга - це достеменна сутність людської душі». Вони у нашій душі поряд – література і музика, вони піднімають людину над буденним життям, дають можливість відчути себе громадянином Всесвіту. Саме тому Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі долучилася до проведення музичного марафону, що відбувся 20 травня 2017 року у нашому місті і був присвячений Дню Європи. Працівники закладу запропонували любителям музики, що прийшли насолодитися музичними шедеврами у виконанні учнів та педагогів Миргородської музичної школи ім. Коломійця, розширити свої знання з теорії музичного мистецтва з допомогою довідникових видань та енциклопедій, познайомитися з цікавими фактами з життя композиторів, доторкнутися до музичної спадщини українських митців минувшини та сучасності. Стимулом для вдосконалення майстерності для юних музикантів стали матеріали «Музика без кордонів», що інформували про досягнення музикантів України на європейській та світовій сценах.

 

Четвер, 18 травня 2017 00:00

ВСЕ, ЩО ДУША ДОВІРИЛА СЛОВАМ

   

«Все , що душа довірила словам»
( До 95-річчя від дня народження А. Дімарова)

Наша квітуча, щедра талантами полтавська земля дала світові сотні імен творців художнього слова. Серед них і ім'я нашого земляка сучасника, лауреата Державної премії ім. Т. Г. Шевченка Анатолія Дімарова, 95-річчя якого відзначається 17 травня 2017 року. За роки літературної діяльності письменник- мандрівник і природолюб Дімаров написав багато серйозних і проникливих творів з глибин життя українського народу. Тематика його творів надзвичайно різнопланова, починаючи зі спогадів про дитинство, цілої низки романів та повістей морально-етичної проблематики, епічного роману про рід Світличних, який обіймає час від років громадянської війни до вигнання з українських земель фашистських загарбників, і до книги сільських, міських і містечкових повістей. 
Класик української літератури Василь Земляк сказав про Анатолія Дімарова: «Це рівень Панаса Мирного, Андрія Головка, Михайла Коцюбинського. До речі, Дімаров — сам родом із Полтавщини. Справжній українець, пише, як пісню співає. У нього не мова, а золото.»


Література здавна допомагала українцям відкривати європейський світ. Багато для цього зробили вітчизняні письменники , переклавши на українську мову твори класичної та сучасної світової літератури. До уваги користувачів в Миргородській міській бібліотеці для дорослих ім. Д.Гурамішвілі розгорнуто перегляд літератури « Шедеври європейського письменства в 
українських перекладах», де представлено твори В. Шекспіра і О Вайлда, Стендаля і Теккерея , Шіллера і Ш. Бранте, М. Ріда і Ф. Купера та книги інших відомих зарубіжних авторів.
Пропонуємо ознайомитись з літературою та пригадати улюблених героїв книг . Представлені фоліанти різноманітні за тематикою, жанровими особливостями, але кожна з них цікава по-своєму.
Користувачі бібліотеки зможуть насолодитись цими шедеврами, взявши книги додому у відділі обслуговування. Сподіваємось, що в дивовижному розмаїтті цих творів кожен читач книгозбірні, навіть найвибагливіший, знайде собі книгу для душі.

Сторінка 2 із 18