Анна Мірошниченко

Анна Мірошниченко

       На відзначення 200-річного ювілею Тараса Шевченка міська бібліотека підготувала буктрейлер книги художника Василя Касіяна, який присвятив більшу частину життя створенню власної Шевченкіани

 

      Тепер у нашій біблілотеці теж є клуб за інтересами - це Клуб творчої майстерності "Красою душу звеселю"! Його ведуча - молодий працівник нашої бібліотеки Анна Мірошниченко. Тепер раз на три місяці (а за бажанням відвідувачів - і частіше) у читальній залі нашої бібліотеки будуть відбуватись тематичні зустрічі, присвячені різним видам рукоділля, з майсер-класами, на яких гості зможуть навчитись робити красу своїми руками під керівництвом досвідчених майстринь. Перше заняття було присвячене вишивці, а нашею гостею була знана у Миргороді майстриня-вишивальниця Алла Сіваченко.

Понеділок, 26 травня 2014 09:08

Міська бібліотека - рідному місту

Понеділок, 12 травня 2014 06:46

ВЛАДА КНИГИ

Як  культурно – освітній  заклад  Миргородська  міська  бібліотека  вела  велику  наукову  роботу  серед  населення  міста  як  в  дореволюційні,  так  і в  радянські  часи.  Створений  в  60-ті  роки  при  міській  бібліотеці  імені  Давида  Гурамішвілі,  краєзнавчий  гурток  розпочав  цікаву  роботу  з детального  вивчення  історії  і  культури  міста  і  краю.

Пам’ятаю  той  час,  коли  разом  з  учителем  О.Герасименком  ми  почали  написання  історичного  нарису  про  Миргород.  Працівники  бібліотеки імені  Давида  Гурамішвілі  регулярно  просили  нас  виступати  з  лекціями  та  доповідями  на  історичну  тематику.

Але  найбільше  мені  запам’яталась  науково – пошукова  робота,  яку  вели  співробітники  бібліотеки  разом  з  членами  краєзнавчого  гуртка, створеного  в  ті  роки  на  базі  читальної  зали  бібліотеки. Його  члени:  М.  Животова  (співробітник  бібліотеки),  Л.  Шаповал (заслужений вчитель України),  Л. Гончаренко (журналіст),спецкор  районної  газети  П.  Горбенко       та автор  цих  рядків  вели  справжню  пошукову  роботу  по поглибленому  вивченню  рідного  краю. Завдяки  членам  гуртка  був  знайдений  та  повернутий до  Миргорода  архів  земського  лікаря  Івана Зубківського.

Завдяки  наполегливості  Л.Гончаренка  в  ті  роки  в  селі  Бакумівці  була  знайдена  фотографія  А.Чехова, яка  ще  не  публікувалася  в  пресі.  Про цю  Бакумівську  знахідку  в  свій  час  писала  і  центральна  преса (газета  «Правда»)  і  республіканська,  не  кажучи  вже  про  обласні  видання. Зусиллям  краєзнавчого  гуртка   були  встановлені  пам’ятники  на  могилі  художника  О.Сластьона та  М. Кравченка  в  селі  Великі  Сорочинці, меморіальні  дошки  на  керамічному  технікумі  та  приміщенні  колишнього краєзнавчого  музею.  Зусиллями  гуртківців  було  піднято  питання  про будівництво  в  місті  музею  класика  грузинської  літератури  Давида  Гурамішвілі.

Протягом  багатьох  років  гуртківці  вели  жваве  листування  з  відомими  діячами  української  культури,  поетами,  письменниками,  вченими: Петром  Панчем, С. Таранушенком,  Д.  Косариком,  О.  Юренком,  академіком  П.  Троньком,  художником  Л. Черновим,  мистецтвознавцем  В. Ханком,  К.  Скалацьким  та  багатьма  іншими.  Про  роботу  краєзнавчого  гуртка  при  міській  бібліотеці  писали  обласні  та  республіканські  газети.

При  бібліотеці  діяв  лекторій  «Люби  і  знай  свій  рідний  край».  На  його  засіданнях  частенько  виступали  відомі  вчені,  поети,  письменники. Добре  слово хочеться  сказати  на  адресу  колишнього  директора  краєзнавчого  музею  Миколу  Щербаня,  який  багато  сил  та  енергії  доклав  у справі  пропаганди  знань  про  рідний  край,  збору  експонатів  для  музею.

 

        Алік  Аббасов, кандидат  історичних наук, письменник, колишній керівник Миргородського краєзнавчого  гуртка при  бібліотеці.

 

Понеділок, 12 травня 2014 06:41

КНИГИ, ДАРОВАНІ СВИДНИЦЬКИМ

Миргородська  міська  бібліотека  імені  Давида  Гурамішвілі  не  випадково  пишається  своїм  родоводом.  На  Полтавщині  лише  поодинокі  бібліотеки мають  більш  як  столітню  давність. І  як  тут не пишатися,  знаючи,  що  засновником громадської  бібліотеки  у  місті  був  відомий  український романіст  й  освітній  діяч  Анатолій  Свидницький,  що  спільно  з  ним  працював  шанований  у  місті  лікар  і  книголюб  Н.С. Кашинський,  що  пізніше вірно  служили  книзі   їх  учні  й  послідовники   А. І.  Зубківський  та  О.Богаєвський.

Нелегкий  шлях  пройшла  Миргородська  бібліотека  до  революції,  з  честю  виконуючи  свою  місію  пропагандиста  передового  художнього  слова серед  трудящих  мас  міста  і  повіту.  Повільно  поповнювався  її  фонд. Знала  вона  утиски  і  заборони.  Колись  ні  працівники  бібліотеки,  ні  її читачі  не  могли  і  мріяти  про  таку  кількість  фонду, яку  вона  має  тепер.  Десятки  і  десятки  тисяч  книг  до  послуг  сучасного  читача.

Та  тут  виникає  питання,  мимо якого  не  пройде  допитливий  книголюб;  а  чи  збереглася  якась  кількість  тих  книг,  що  були  в  бібліотеці  на самісінькому  початку  її  існування?  Які  вони,  книги,  збирані  Свидницьким,  Кашинським,  іншими  ентузіастами  народної  освіти  в  ті  далекі, далекі часи?  Хто  б  не  хотів  узяти  до  рук  таку  книгу  і  з  хвилюванням  та  гордістю  погортати  пожовклі  від  часу  сторінки, вдивитись  у  вицвілі надписи,  помітки,  номери  чи  навіть  клякни  на  її  сторінках?  Майже  фантастичне  бажання,  чи  не  так?

Ні,  не  так. Нам  пощастило  ознайомитися  та  опрацювати  кілька  книг,  які,   на  наше  переконання,  стояли  колись  на  першій  полиці Миргородської  громадської  бібліотеки і,  можливо,  були  подаровані  їй  Свидницьким  чи  кимось  іншим  з  його  оточення.  Ось  вони  передімною, дві  розрізнені  книжки  журналу  «Основа»  за  1861  рік – лютневий  і  вересневий  номери.  На  форзаці  першого  з  них  зберігся  чорнильний надпис  ( чи  не  Свидницького?):  «Миргородской  общественной  библиотеки».  А  на  титульному  аркуші – бібліотечна  печатка.  Печатку, зрозуміло,  зробили  пізніше,  в  перші  роки  існування  бібліотеки  власницький  надпис  робився  чорнилом.  Коли  журнал  потрапив  до Миргородського  музею ( це  сталося,  як  підказує  помітка, 1932  року),  титульна  сторінка  прикрасилася  ще й  музейною  печаткою:  «Бібліотека та  архів  Миргородського  музею».  7  вересня  1950  року  журнал  зареєстровано  в  каталозі  утвореного  тоді  Полтавського  літературно – меморіального   музею  І. П. Котляревського,  де  вони  тепер  і  знаходяться.

Журнал  «Основа»  був  першим  українським  громадсько – політичним  і  літературно – мистецьким  щомісячником,  його  поява  пов’язана  з   ім’ям Т. Г.  Шевченка,  а  вже  цей  факт  робив  журнал  дуже  популярним.  Миргородський  музей  мав  і  перший  номер  «Основи»  (він  теж знаходиться  сьогодні  в  Полтаві),  але  цей  примірник  не  з  громадської  бібліотеки,  а  з  приватних  рук.  На  його  форзаці  зберігся  власницький напис:  «   Изь  книгь   В. Харченко»  Цікаво  було  б  довідатись,  хто  це.  Є  ще  тут  позначки  олівцем:  9. 1Х.1923р.  ( можливо  дата надходження  до  музею ).

Для  Миргорода,  міста,  пов’язаного  з  ім’ям  Шевченка,  «Основа»  мала  неабияке  значення.  Вже  в  першому  номері  вміщено  поетові  твори, серед  них  «Чернець»,  «Пустка»,  «Посланіє  славному  П.  Шафарикові»,  вірші  та  оповідання  Л. Глібова  (  уперше – «Журба»,  що  стала  згодом народною  піснею ),  С.  Руданського,  Марка  Вовчка,  П.Куліша.

Другий – лютневий -  номер  журналу  розпочинається  з  болісної  оповістки  про смерть  Тараса  Шевченка.  У  некролозі  вперше  давалася оцінка творам  Шевченка,  вперше  вживалося  слово  «Тарас»,  яким  відтоді  столи  просто  і  щиро  називати  по всій  Україні  Шевченка.  Тут  же «Основа»  у  зверненні  до  читачів  обіцяла  вжити  старань,  щоб  подати  на  своїх  сторінках  все,  «що  може  увічнити  пам'ять  поета»    і просила  читачів  надсилати  редакції  вірші,  листи  Шевченка,  біографічні  відомості  про  нього.  Цим  клався  початок  збору  творчої  спадщини Шевченка  і  роботі  над  біографією  поета.

Поза  сумнівом,  журнал  був  популярним  у  Миргороді.  На  книзі  лишились сліди  доторку  численних  читачів  упродовж  кількох  десятиліть.   Та й  сам  час  зробив  на  папері  певні  міти.  На  полях  є  відкреслення,  написи.  Привертає  увагу  помітка  «Статьи  списаны»,  що  підтверджує факт  копіювання  певних  матеріалів  для  розповсюдження.  І.А.  Зубківський  згадував,  як  на  вечорах,  влаштованих  А.  Свидницьким  з  метою збирання  коштів  для  школи  і  бібліотеки,  учні,  в  тому  числі  і  мемуарист,  читали  твори  Шевченка.  Джерелом,  звідки  вони  брали  для заучування,  була  «Основа»,   та  «Кобзар»  1860  року  ,  якого  не  міг  не  мати  Свидницький.  Чорнильні  клякси,  підкреслення  є  у вересневому номері  «Основи»,  і  це  знову  переконує  нас,  що  книжка  не  лежала  без уваги  на  полиці  бібліотеки,  а  ходила  по  руках,  роблячи  своє добре  діло.

Журнал  «Основа»  ніби  продовжував  перебування  Кобзаря  у  Миргороді,  започатковане  ним  ще  у  1845  році,  коли  поет  уперше  сюди приїхав  і  подружив  з  багатьма  хорошими  людьми.  Він  сприяв  поширенню  Шевченківських  демократичних  ідей  серед  трудового  народу Миргородщини.

        Петро  Ротач,  поет,  член НСПУ,  літературознавець.                                         

 

Понеділок, 12 травня 2014 06:36

МОЯ ПЕРША БІБЛІОТЕКА

 Я  знаю  бібліотеку  з  1910  року.  По  закінченню  приходської  школи  спробував  записатися  до  неї,  бо  дуже  любив  книжки.  Тоді  бібліотека  містилася  в  так  званому  народному   будинку,  а  бібліотекаркою  була  дочка  акцизного  чиновника  Волошина.  Вона  на  людей  не  дивилася,  а  школярів  ненавиділа і  вважала  їх  за  разбишаків.  На  моє  бажання  відкрити  абонемент  вона  відповіла  непривітно,  але  книги  стала  видавати. Пізніше  книг  в  бібліотеці  мені  не  давали.  У  1914  році  знову  пощастило  бути  читачем  бібліотеки.  Бібліотекаркою  вже  була  інша,  але  ставлення  до  «мужиків»  було  старим.  На  моє  прохання  прочитати  «Мать»  Горького  бібліотекарка  суворо  прошипіла:

- У  тюрму  хочеш  попасти?  Не  раджу!  

І  не  видала.  Роки  йшли,  бібліотека  продовжувала  працювати. Згідно  з  Декретом  Ради  Народних  Комісарів  від  3  листопада  1920  року бібліотека  стала  загальнодоступною  і  безкоштовною.  Книжкові  багатства  стали  надбанням  широких  мас.  Книга  стала  надійним  помічником наших  людей  у  будівництві  нового  життя.

Під  час  Великої  Вітчизняної  війни  бібліотека  була  знищена  окупантами.  Не  можна  без  болю  в  серці  згадувати  того  знущання,  якому  піддали фашисти  нашу  бібліотеку  під  час  тимчасової  окупації.  Всі  скарби  народної  мудрості  були  звалені в…конюшню,  більшість  спалено.

З  роками  все  зростала   кількість  книжкового  фонду  та  читачів.  Їх  обслуговували  справжні  друзі  книги,  що  присвятили  себе  благородній роботі  з  книгою. Це  завідуюча  книгозбірнею  Уляна  Мигаль,  Олена  Курганова,  Марія  Животова,  Ніна  Ткаченко, Ніна  Шумейко.

За  плідну  роботу  Миргородській  міській  бібліотеці  імені  Давида  Гурамішвілі було присвоєно  звання  «Бібліотека  відмінної  роботи».

 

        Петро  Горбенко,  поет,  журналіст,  читач  бібліотеки  1910 року.

        Газета  «Друг  читача»  8 червня  1972  року

 

 

Влітку  1955  року  була  відкрита  міська  бібліотека,  яка  мала  свою  давню   й  багаторічну  історію,  була  дітищем  українського  письменника  Анатолія  Свидницького.

Працівники  бібліотеки,  одержавши  нове  приміщення  взялися  за  зразкове  облаштування  й  організацію  обслуговування  читачів  міста. На  той  час  у  Миргороді  існувало  дві  школи  робітничої  молоді,  великого  розмаху  набуло  заочне  навчання,  крім,  звісно,  існуючих шкіл  та  технікуму.  І  ось  цьому    потягу миргородців до  знань  слугувало  гарне  бібліотечне  обслуговування.  Стараннями  бібліотекарів  поповнювався  книжковий  фонд,  зміцнювалася  матеріальна  база  закладу.

Були  започатковані  й  поповнювалися  картотеки,  велись  тематичні добірки,  влаштовувалися  книжкові  виставки. Набуваючи  досвіду,  віддаючись  повністю  улюбленій справі,  працівники  бібліотеки  сприяли  росту  авторитету  бібліотеки  серед    миргородців.  Читальна  зала  завжди  була  переповнена,  на  абонементі  шикувалися  черги.

Часто  відбувалися  тематичні  вечори,  зустрічі  з  письменниками,  формувався  читацький  актив.  Серед  постійних  відвідувачів  бібліотеки  були  відомі  в  місті  люди:  Іван  Іванович  Гурин,  Петро  Якович  Горбенко,  Лідія  Василівна  Шаповал,  Леонід  Скляр,  Алік  Аббасов,  та  інші.

Спільно  з  районним  будинком  культури  міська  бібліотека  часто  проводила  велелюдні  мистецькі  й  масові  заходи.  На  той  час  в  Миргороді  не  було  телебачення,  то  зустрічі  читачів  були  чи  не  єдиними  духовно – просвітницькими  «віддушинами»

20  грудня  1969  року  в  районному  будинку  культури  був  проведений  тематичний  вечір  «Літературний  Миргород»,  на  якому  з доповіддю  виступила   Заслужена  вчителька України  Л.  Шаповал,  проникливе  слова  про  літературу  виголосив  член  Спілки  письменників  України  Олесь  Юренко,  свої  вірші  читали  О.Печора,  О. Горобець,  Андрій  Орел.  Звучали  пісні  Миколи  Куліша,  створені  на  вірш  місцевих  авторів.

Особливо   запам’ятався  миргородцям  день  16 червня  1972  року,  коли  в  переповненому  залі  районного  будинку  культури  відбулася  читацька  конференція  шанувальників  газети  «Друг  читача»,  організована  міською  бібліотекою.  Того  ж  дня  до  Миргорода  прибула  група  українських  письменників  на  чолі  з  головним  редактором  газети,  відомим  прозаїком  Романом  Чумаком,  та  зав.  відділом,  поетом  Юрієм  Петровим.

Газета  «Друг  читача»  за  свої  12  з  половиною  років  на  той  час  стала  справжнім  другом  читача,  першим  порадником,  вірним  компасом  у  широкому морі  книг – цього  дива  людської  думки   й  мудрості.

На  конференції  були  присутні  О.  Гончар,  М. Стельмах,  Н.  Рибак,  Чумак,  Б.  Олійник,  Д. Косарик  та  інші  особистості.  А  виступали  на  конференції;  робітник  районного  об’єднання  «Сільгосптехніка» Василь  Москович,  працівники  книжкових  прилавків  Ольга  Борисенко, Анастасія  Петлюх,  лектор Товариства  «Знання»  В.  Матяшов,  заслужена  вчителька  УРСР Лідія  Шаповал, журналіст  Петро  Горбенко,  полтавський  письменник  О. Юренко.

Редактор  Роман Чумак  подякував  всім  за  активну  участь  у  конференції  і  запевнив,  що  газета  врахує  всі  зауваження  й  пропозиції  читачів,  докладе  зусиль  до  покращення  зв’язків  із  любителями  літератури.

12  серпня  1973  року  відбувся  багатолюдний    літературний  вечір  з  нагоди  125-річчя  від  дня  народження  Панаса  Мирного  в  районному  будинку  культури.  Влітку  того  ж  року  в  бібліотеці  побував  поет  Аркадій  Ривлін,  він  спілкувався  з   початківцями  Миргорода,  давав  слушні  поради,  підписав  автографи.

Міська  бібліотека  була  найяскравішою  зіркою  нашої  духовності,  непогасним  вогнищем  культури  в  місті.  Її  скарби  збагачували  не  одне  покоління  миргородців.

Особисто  я  багато  в  чому  зобов’язаний  книгам  і  в  першу  чергу  міській  бібліотеці  Імені  Д.Гурамішвілі,  з  якою  пов’язане,  можна сказати,  все  моє  життя.  «Любіть  книгу» - це  мій  життєвий  девіз.  Йшли  роки, а  зв'язок  з  бібліотекою  зростав  і  міцнів.

Доводилось  бути  учасником  багатьох  цікавих,  змістовних  заходів,  які  проводились  і  проводяться  й  дотепер.

Другим  диханням  стала  для  бібліотеки  Незалежність  нашої  держави.  І  хоч  доводиться  переживати суспільству  не найкращі  часи:  немає  грошей,  фонди  поповнюються  ледь-ледь,  читачі  за  матеріальними  турботами  втрачають  інтерес  до  читання  книг,  одначе  важко  уявити  людину  без  духовного  збагачення.. Миргородська  бібліотека  залишається  яскравим  вогнищем  культури  в  місті.  В  цей  час   відкрився  великий  світ  призабутих  чи  заборонених  імен,  з’явилося багато  літератури,  що  по  новому  розкрила  безліч  тем  і  історичних  фактів. До  читача  прийшли  Володимир  Виниченко,  Микола  Хвильовий,  Володимир  Самійленко,  Василь Стус, Олег  Зуєвський,  Василь Симоненко,  Ліна  Костенко,  Улас  Самчук  та  багато  інших.

Ці  могутні  пласти  української  літератури  стали  неоціненним  набутком  читача   завдяки  невтомній  праці  бібліотекарів, Н.  Рудь,  В. Потапенко,  Л.  Тонечук,  А.  Гусєваї  та  її  завідувачки  С. Сікорської.

Не  можна  без  хвилювання  переступити  поріг  бібліотеки – все  тут  налаштовує  на  високий  лад  духовності, на  святу  повагу  до  книги – Книги  з  великої  літери.

Бібліотека  має  в  своєму  розпорядженні  неоціненні  скарби,  зібрані  за  останні  роки  й  впорядковані  відомості,  часто  рідкісні,  про  видатних  письменників,  діячів  культури  і  мистецтва,  чиє  життя  або   творчість  пов’язані  з  Миргородщиною.  Це  докладні  матеріали  про  О.Сластьона,  П.  Мирного,  М.  Капніст, М. Микишу,  Я. Усика, М. Філянського  А.  Коломійця,  В.  Самійленка,  В.  Ломиковського  та  багато  інших.

В  літку  й  до  пізньої  осені  біля  входу  до  бібліотеки  яскраво  цвітуть  жоржини,  петунії,  ромашки,  півники.  Це  знак  того,  що  в  бібліотеці  чекають  на  читача  закохані  в  книгу  і  квіти,  невтомні  і вродливі  люди,  що  міська  бібліотека імені  Давида  Гурамішвілі -  це  скарбниця  знань  і  духовності – щедро  обдаровує  всіх,  бо  не  хлібом  єдиним  живе  людина.

А.Шевченко, 

поет, член НСПУ, 

лауреат премії імені Валерія Марченка.

 

Чи багато знайдеться на Полтавщині, а то й у всій Україні бібліотек, вік яких досягнув півтора століть? Одна з них – Миргородська міська бібліотека імені Давида Гурамішвілі. 2011 року їй виповнилося 150 років.

Основу її фондів заклала заснована ще 1861 року перша Миргородська міська громадська бібліотека, створення якої пов’язане з ім’ям українського письменника-демократа Анатолія Патрикійовича Свидницького (1834-1971).

Миргород початку 60-х років ХІХ століття був невеликим провінційним повітовим містом, яке мало чим відрізнялося з-поміж 

інших міст Полтавської губернії. Проте Миргород мав духовну ауру, 

створену завдяки іменам відомих діячів, пов’язаних з цим містом.

Четвер, 23 січня 2014 00:00

Мірошниченко Анна Григорівна

Середа, 08 січня 2014 00:00

Колектив бібліотеки (Історія)

Сторінка 16 із 16