Анна Мірошниченко

Анна Мірошниченко

Понеділок, 12 травня 2014 06:36

МОЯ ПЕРША БІБЛІОТЕКА

 Я  знаю  бібліотеку  з  1910  року.  По  закінченню  приходської  школи  спробував  записатися  до  неї,  бо  дуже  любив  книжки.  Тоді  бібліотека  містилася  в  так  званому  народному   будинку,  а  бібліотекаркою  була  дочка  акцизного  чиновника  Волошина.  Вона  на  людей  не  дивилася,  а  школярів  ненавиділа і  вважала  їх  за  разбишаків.  На  моє  бажання  відкрити  абонемент  вона  відповіла  непривітно,  але  книги  стала  видавати. Пізніше  книг  в  бібліотеці  мені  не  давали.  У  1914  році  знову  пощастило  бути  читачем  бібліотеки.  Бібліотекаркою  вже  була  інша,  але  ставлення  до  «мужиків»  було  старим.  На  моє  прохання  прочитати  «Мать»  Горького  бібліотекарка  суворо  прошипіла:

- У  тюрму  хочеш  попасти?  Не  раджу!  

І  не  видала.  Роки  йшли,  бібліотека  продовжувала  працювати. Згідно  з  Декретом  Ради  Народних  Комісарів  від  3  листопада  1920  року бібліотека  стала  загальнодоступною  і  безкоштовною.  Книжкові  багатства  стали  надбанням  широких  мас.  Книга  стала  надійним  помічником наших  людей  у  будівництві  нового  життя.

Під  час  Великої  Вітчизняної  війни  бібліотека  була  знищена  окупантами.  Не  можна  без  болю  в  серці  згадувати  того  знущання,  якому  піддали фашисти  нашу  бібліотеку  під  час  тимчасової  окупації.  Всі  скарби  народної  мудрості  були  звалені в…конюшню,  більшість  спалено.

З  роками  все  зростала   кількість  книжкового  фонду  та  читачів.  Їх  обслуговували  справжні  друзі  книги,  що  присвятили  себе  благородній роботі  з  книгою. Це  завідуюча  книгозбірнею  Уляна  Мигаль,  Олена  Курганова,  Марія  Животова,  Ніна  Ткаченко, Ніна  Шумейко.

За  плідну  роботу  Миргородській  міській  бібліотеці  імені  Давида  Гурамішвілі було присвоєно  звання  «Бібліотека  відмінної  роботи».

 

        Петро  Горбенко,  поет,  журналіст,  читач  бібліотеки  1910 року.

        Газета  «Друг  читача»  8 червня  1972  року

 

 

Влітку  1955  року  була  відкрита  міська  бібліотека,  яка  мала  свою  давню   й  багаторічну  історію,  була  дітищем  українського  письменника  Анатолія  Свидницького.

Працівники  бібліотеки,  одержавши  нове  приміщення  взялися  за  зразкове  облаштування  й  організацію  обслуговування  читачів  міста. На  той  час  у  Миргороді  існувало  дві  школи  робітничої  молоді,  великого  розмаху  набуло  заочне  навчання,  крім,  звісно,  існуючих шкіл  та  технікуму.  І  ось  цьому    потягу миргородців до  знань  слугувало  гарне  бібліотечне  обслуговування.  Стараннями  бібліотекарів  поповнювався  книжковий  фонд,  зміцнювалася  матеріальна  база  закладу.

Були  започатковані  й  поповнювалися  картотеки,  велись  тематичні добірки,  влаштовувалися  книжкові  виставки. Набуваючи  досвіду,  віддаючись  повністю  улюбленій справі,  працівники  бібліотеки  сприяли  росту  авторитету  бібліотеки  серед    миргородців.  Читальна  зала  завжди  була  переповнена,  на  абонементі  шикувалися  черги.

Часто  відбувалися  тематичні  вечори,  зустрічі  з  письменниками,  формувався  читацький  актив.  Серед  постійних  відвідувачів  бібліотеки  були  відомі  в  місті  люди:  Іван  Іванович  Гурин,  Петро  Якович  Горбенко,  Лідія  Василівна  Шаповал,  Леонід  Скляр,  Алік  Аббасов,  та  інші.

Спільно  з  районним  будинком  культури  міська  бібліотека  часто  проводила  велелюдні  мистецькі  й  масові  заходи.  На  той  час  в  Миргороді  не  було  телебачення,  то  зустрічі  читачів  були  чи  не  єдиними  духовно – просвітницькими  «віддушинами»

20  грудня  1969  року  в  районному  будинку  культури  був  проведений  тематичний  вечір  «Літературний  Миргород»,  на  якому  з доповіддю  виступила   Заслужена  вчителька України  Л.  Шаповал,  проникливе  слова  про  літературу  виголосив  член  Спілки  письменників  України  Олесь  Юренко,  свої  вірші  читали  О.Печора,  О. Горобець,  Андрій  Орел.  Звучали  пісні  Миколи  Куліша,  створені  на  вірш  місцевих  авторів.

Особливо   запам’ятався  миргородцям  день  16 червня  1972  року,  коли  в  переповненому  залі  районного  будинку  культури  відбулася  читацька  конференція  шанувальників  газети  «Друг  читача»,  організована  міською  бібліотекою.  Того  ж  дня  до  Миргорода  прибула  група  українських  письменників  на  чолі  з  головним  редактором  газети,  відомим  прозаїком  Романом  Чумаком,  та  зав.  відділом,  поетом  Юрієм  Петровим.

Газета  «Друг  читача»  за  свої  12  з  половиною  років  на  той  час  стала  справжнім  другом  читача,  першим  порадником,  вірним  компасом  у  широкому морі  книг – цього  дива  людської  думки   й  мудрості.

На  конференції  були  присутні  О.  Гончар,  М. Стельмах,  Н.  Рибак,  Чумак,  Б.  Олійник,  Д. Косарик  та  інші  особистості.  А  виступали  на  конференції;  робітник  районного  об’єднання  «Сільгосптехніка» Василь  Москович,  працівники  книжкових  прилавків  Ольга  Борисенко, Анастасія  Петлюх,  лектор Товариства  «Знання»  В.  Матяшов,  заслужена  вчителька  УРСР Лідія  Шаповал, журналіст  Петро  Горбенко,  полтавський  письменник  О. Юренко.

Редактор  Роман Чумак  подякував  всім  за  активну  участь  у  конференції  і  запевнив,  що  газета  врахує  всі  зауваження  й  пропозиції  читачів,  докладе  зусиль  до  покращення  зв’язків  із  любителями  літератури.

12  серпня  1973  року  відбувся  багатолюдний    літературний  вечір  з  нагоди  125-річчя  від  дня  народження  Панаса  Мирного  в  районному  будинку  культури.  Влітку  того  ж  року  в  бібліотеці  побував  поет  Аркадій  Ривлін,  він  спілкувався  з   початківцями  Миргорода,  давав  слушні  поради,  підписав  автографи.

Міська  бібліотека  була  найяскравішою  зіркою  нашої  духовності,  непогасним  вогнищем  культури  в  місті.  Її  скарби  збагачували  не  одне  покоління  миргородців.

Особисто  я  багато  в  чому  зобов’язаний  книгам  і  в  першу  чергу  міській  бібліотеці  Імені  Д.Гурамішвілі,  з  якою  пов’язане,  можна сказати,  все  моє  життя.  «Любіть  книгу» - це  мій  життєвий  девіз.  Йшли  роки, а  зв'язок  з  бібліотекою  зростав  і  міцнів.

Доводилось  бути  учасником  багатьох  цікавих,  змістовних  заходів,  які  проводились  і  проводяться  й  дотепер.

Другим  диханням  стала  для  бібліотеки  Незалежність  нашої  держави.  І  хоч  доводиться  переживати суспільству  не найкращі  часи:  немає  грошей,  фонди  поповнюються  ледь-ледь,  читачі  за  матеріальними  турботами  втрачають  інтерес  до  читання  книг,  одначе  важко  уявити  людину  без  духовного  збагачення.. Миргородська  бібліотека  залишається  яскравим  вогнищем  культури  в  місті.  В  цей  час   відкрився  великий  світ  призабутих  чи  заборонених  імен,  з’явилося багато  літератури,  що  по  новому  розкрила  безліч  тем  і  історичних  фактів. До  читача  прийшли  Володимир  Виниченко,  Микола  Хвильовий,  Володимир  Самійленко,  Василь Стус, Олег  Зуєвський,  Василь Симоненко,  Ліна  Костенко,  Улас  Самчук  та  багато  інших.

Ці  могутні  пласти  української  літератури  стали  неоціненним  набутком  читача   завдяки  невтомній  праці  бібліотекарів, Н.  Рудь,  В. Потапенко,  Л.  Тонечук,  А.  Гусєваї  та  її  завідувачки  С. Сікорської.

Не  можна  без  хвилювання  переступити  поріг  бібліотеки – все  тут  налаштовує  на  високий  лад  духовності, на  святу  повагу  до  книги – Книги  з  великої  літери.

Бібліотека  має  в  своєму  розпорядженні  неоціненні  скарби,  зібрані  за  останні  роки  й  впорядковані  відомості,  часто  рідкісні,  про  видатних  письменників,  діячів  культури  і  мистецтва,  чиє  життя  або   творчість  пов’язані  з  Миргородщиною.  Це  докладні  матеріали  про  О.Сластьона,  П.  Мирного,  М.  Капніст, М. Микишу,  Я. Усика, М. Філянського  А.  Коломійця,  В.  Самійленка,  В.  Ломиковського  та  багато  інших.

В  літку  й  до  пізньої  осені  біля  входу  до  бібліотеки  яскраво  цвітуть  жоржини,  петунії,  ромашки,  півники.  Це  знак  того,  що  в  бібліотеці  чекають  на  читача  закохані  в  книгу  і  квіти,  невтомні  і вродливі  люди,  що  міська  бібліотека імені  Давида  Гурамішвілі -  це  скарбниця  знань  і  духовності – щедро  обдаровує  всіх,  бо  не  хлібом  єдиним  живе  людина.

А.Шевченко, 

поет, член НСПУ, 

лауреат премії імені Валерія Марченка.

 

Чи багато знайдеться на Полтавщині, а то й у всій Україні бібліотек, вік яких досягнув півтора століть? Одна з них – Миргородська міська бібліотека імені Давида Гурамішвілі. 2011 року їй виповнилося 150 років.

Основу її фондів заклала заснована ще 1861 року перша Миргородська міська громадська бібліотека, створення якої пов’язане з ім’ям українського письменника-демократа Анатолія Патрикійовича Свидницького (1834-1971).

Миргород початку 60-х років ХІХ століття був невеликим провінційним повітовим містом, яке мало чим відрізнялося з-поміж 

інших міст Полтавської губернії. Проте Миргород мав духовну ауру, 

створену завдяки іменам відомих діячів, пов’язаних з цим містом.

Четвер, 23 січня 2014 00:00

Мірошниченко Анна Григорівна

Середа, 08 січня 2014 00:00

Колектив бібліотеки (Історія)

Сторінка 21 із 21