Анна Мірошниченко

Анна Мірошниченко


До святкування Івана Купала готуються заздалегідь, аби у точності передати купальські обряди предків. Найбільшу увагу приділяють вінкам, адже вони знаменують дівочу долю.
Часто хлопці намагаються зловити вінки дівчат. Двійко заздалегідь домовляються про те, яким буде вінок. Кожна дівчина плете його так, щоб можна було впізнати: вплітає яскраву стрічку, або велику квітку. Якщо хлопцю вдається зловити вінок коханої, діставшись до нього вплав чи на човні, це вважається доброю прикметою для їх подальшої спільної долі.
На Полтавщині пущений на воду вінок переймає наречений дівчини, який із нею хоче одружитися.
За народним повір’ям, вінки, в яких дівчата беруть Участь у святкуванні купальського свята, наділені цілющою силою. Тому й закидали дівчата їх через голову на дах хати, а інші зберігали на горищі, вірячи, що зілля, з якого сплетений вінок, вилікує від усяких хвороб.
У Галичині деякі дівчата сплетені вінки із чебрецю, святили у церкві та зберігали протягом року. Під час хвороби людей чи худоби напували хворих настоєм із зілля тих вінків.
В деяких селах Полтавщини дівчата при процедурі потоплення Мари знімали із голови вінки й розвішували на деревах, а дехто приносив їх додому й вішав у хаті чи господарській будівлі, як засіб охорони від нечистої сили.
В різних місцевостях свято мало свої відмінні риси. На Черкащині та на Поділлі дівчата йшли пополудні збирати квіти та вишні на вінки. Вишнями та черешнями, сплетеними в грона, прикрашали Купальське деревце. У вінки також вплітали вишні, або черешні. Окремо виплітались вінки для пускання на воду. Пускання на воду вінків, що символізують дівочу цноту, – один з найпотаємніших звичаїв нашого народу. З ним пов’язані ворожіння та різні повір’я:
• до якого берега припливе вінок, туди дівка вийде заміж;
• крутиться вінок на місці, то цього року дівчина заміж не вийде;
• потоне вінок – віщує нещастя.
Буває, що дівчина пускає на воду два вінки – на себе й на милого, і загадувала: якщо вінки попливуть поряд, то бути в парі, а якщо ні – то розлука. Деякі дівчата заходили глибоко у воду й пірнали, щоб вінок з голови змила вода, а тоді дивилися, куди він попливе.
На батьківщині Кобзаря у селі Шевченковому (Кирилівці), дівчата обирали з-поміж себе двох “русалок”, які вміли добре плавати. У довгих білих сорочках, з розпущеним волоссям і вінками на головах вони брали деревце і з ним пливли на середину ставка. Купайлицю там залишали, а самі випливали на берег. Потім всі сходились до “русалок” і пускали вінки. А бувало, гілочки з Купайлиці забирали додому і ховали під подушку: хто присниться, з тим дівчині випаде одружитися.
Магічне використання вінків пов’язане з їхньою формою замкнутого кільця, чим вінок близький також до обручки та ін. Через вінок переливають воду для освячення, умиваються, дивляться через вінок, цілуються тощо.
У слов’ян побутував звичай на свято Купайла проходити через великий вінок у зріст людини для оздоровлення усіх учасників обряду. Після обрядів вінки використовуються для лікування (заварюють для пиття, миття голови, купання), або спалюють їх для обкурювання людей, тварин, приміщень.
В деяких областях вінки не пускали на воду, а несли додому і кидали на город, щоб росли огірки і гарбузи, або вішали в сінях біля дверей, затикали в стріхи, закидали через голови на дахи як обереги.
Не можна вінок викидати на смітник - це вважається наругою над святощами.
Дівки і одинокі жінки в Купальську ніч закидали вінки на дерева – якщо вінок одразу зачепився за гілку – буде мати чоловіка.
Магічною силою наділяється вінок, сплетений вагітною жінкою – він дає плодючість полям і худобі. Вінок, сплетений дівчиною – чистоту посіву.
На нашій українській землі вінок відомий з найдавніших часів.
Вінок – священний ритуальний предмет, який виплітають із свіжих квітів, листя, трави, хвої, колосків тощо. Вінок відомий кілька тисячоліть у багатьох народів світу, як релігійний атрибут, як символ чи емблема того чи іншого ритуалу, Божества, як особлива сакральна річ.
На Купальські свята, вранці, як тільки розвидниться й дівчата вмиються росою, усі гуртом йдуть до лісу та в поле збирати квіти для вінків.
На вінки брали різноманітне зілля: любовним зіллям, з якого плетуть вінки, вважаються волошки, нагідки, шафран… Віночки з м’яти, любистку, материнки, волошок, полину тощо були оберегами від наврочування, щоб злі духи не змогли нашкодити здоров’ю та особливо святій заповіді Землі – бути матір’ю.
М’ята вважається оберегом дитини та іі здоров’я.
Любисток – символ здоров’я, злагоди, привертає любов дівчини чи жінки. “Купати в любистку – будуть дівчата любити” – так говорить прислів’я.
Материнка – символ материнської любові та здоров’я дітей.
Волошки (васильки)- символ хлоп’ячої краси і доброти, дівочої скромності та ніжності.
Сокирки - польове зілля – стало символом охорони полів та нив.
Буркун-зілля – символ вірності; має чарівну силу з’єднувати розлучене подружжя.
Хміль – символ родючості, молодого буяння та любові. Він є і символом хоробрості та відваги, гнучкості та розуму.
Червоні маки – означають красу і молодість та їх скором й нучість. Вінок з червоних квітів – символ дівочої чистоти та краси. З квітучим маком порівнюють юнака-молодця. Незрілий мак дурманить голову, а тому став натяком на глупоту: “їж, дурню, бо це з маком”. Мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.
Лілея – символ дівочих чарів, чистоти, цноти. В ній закладено магічний символ жіночості, тому що вона сама є суттю вологої енергії. Давня назва квітки – крин, що має один корінь із словом “криниця”.
Рожа-троянда – квітка, що нагадує собою сонце, квітка богині кохання – Лелі. Вона є символом доброзичливості, достатку.
Червона рожа – дівоча краса та чистота. Недарма був час, коли християнство, переслідуючи та винищуючи прадавні знання та вірування, вело нещадну боротьбу з цією квіткою, та тими, хто її не тільки шанував, але й вирощував. Рожею, як і васильками та чорнобривцями, дівчата заквітчують свої голови, вплітаючи їх у вінок. Ці прекрасні квіти використовують і у весняних обрядах.
Розман-зілля лісове – викликає кохання у хлопців, а ромен – зілля – у дівчат.
Папороть, як і розмай-зілля, привертає та причаровує хлопця.
Нечуй – вітер – чари для відвертання зазіхання іншої дівчини.
Братки польові чи Іван та Марія – є символом збереження кохання по крові.
Дивосил – корінь дев’яти сил, зміцнює та повертає здоров’я.
Зібравши дванадцять різних квіточок (обереги), дівчата сідають біля річки і плетуть вінки. Хлопці під час плетіння не мусять бути. Дівчата виплітали по два віночки – один щоб одягнути на голову, а другий – для ворожіння.
А коли віночки сплетені, то решту зілля кидають у воду або розтрушують по галявині, коли це в лісі.

В Миргородській міській публічній бібліотеці для дорослих ім. Д. Гурамішвілі діє книжкова виставка "Видатні постаті Української революції 1917-1921 років".
Сто років минуло після занепаду Російської імперії, коли українці почали боротьбу за незалежність. Національна революція, розпочавшись у лютому 1917 року, надала Україні реальний шанс здобути свободу і незалежність, які ми тоді не змогли захистити.
Сьогодні наша держава знову виборює можливість самостійно вирішувати свою долю. Аби гіркі уроки минулого не повторювалися, слід розуміти причини і наслідки подій, що відбувалися у минулому столітті, знати прагнення тих осіб, які стояли біля витоків Української революції.

Вівторок, 26 червня 2018 00:00

Молодість: права , гарантії, захист

 

На передодні державного свята України, Дня Конституції , в Миргородську міську бібліотеку для дорослих ім. Д. Гурамішвілі завітали відвідувачі молодіжного віку, які потрапили в складну життєву ситуацію і були засуджені до покарань не пов’язані з позбавленням волі. Для них була проведена правова година біля книжкової виставки: « Молодість: права , гарантії, захист». Бібліограф Ірина Карач зробила екскурс в історію становлення Конституції України, наголосила на тому, що це основний закон нашої держави , що це перепустка у світ гідного життя для кожного громадянина, а особливо для молоді . Присутні познайомилися з літературою, яка представлена на книжковій виставці

 
 
 
 
Четвер, 21 червня 2018 00:00

світлиця 35

20 червня 2018 року у Миргородській міській публічній бібліотеці для дорослих ім. Д. Гурамішвілі пройшла літературна година «Життя і смерть пером…», присвячена 120 – річчю класика німецької літератури Еріха Марії Ремарка. Його твори належать до золотого фонду світової літератури ХХ століття, перекладені багатьма мовами та майстерно перенесені кінорежисерами на екрани.
У читальній залі бібліотеки зібралися ті, хто цікавиться літературою та мистецтвом, бажає пізнавати нове, розмірковувати над вічними моральними законами, що власне і складають цінність класичної літератури. Бібліограф Ірина Карач розповіла присутнім про відомі та невідомі факти з особистого життя та творчої кар'єри Ремарка, представила книжкову виставку, зосередивши увагу на перекладах творів письменника українською мовою. Присутні мали змогу передивитися уривки з екранізації першого роману «На Західному фронті без змін», що зразу ж по виходу на екрани у далекому 1930 році здобула два Оскари, проаналізувати вислови – життєві погляди письменника, який вустами героїв висловлював їх на сторінках своїх романів. Ось деякі з них: «Поки людина жива - ніщо не втрачено», «Багатство й чесність разом не бувають», «Можливо, знову й знову виникають війни, що один ніколи не може до кінця відчути, як страждає інший». В кінці зустрічі присутні отримали буклети, що розповідають про життя і творчість письменника, містять хронологічний список перекладів творів письменника, та отримали побажання здоров'я та миру. На думку Ремарка, «будь-який мир нічого не вартий, якщо немає миру в серці…».
Зустріч пройшла у зацікавленій та дружній атмосфері, що спонукала присутніх ще раз звернутися до творчості і сьогодні актуального письменника Еріха Марії Ремарка

.

Вівторок, 19 червня 2018 00:00

" Життя і смерть пером..."

До 120-річчя від дня народження Еріха Марії Ремарка , бібліограф І. Карач підготувала буклет з якого читач дізнається багато цікавого: про що думав Ремарк..., про хронологічний список українських перекладів творів автора, 11 фактів про Ремарка     

Із вересня 2017 року до кінця літа 2018 року в Україні та Німеччині відбуватимуться заходи з нагоди Українсько-німецького року мов. Протягом всього року саме мова та література стануть платформами для передачі сучасної культури, освітніх стандартів та європейських цінностей. Миргородська бібліотека для дорослих ім.. Д. Гурамішвілі долучилася до проведення Року німецької мови в Україні. У відділі обслуговування бібліотеки оформлено інформаційну зону « Німецька мова Гете, Гейне, Манна…..», яка пропонує відвідувачам познайомитися з літературою німецьких письменників. Бажаючих ознайомитися з виданнями, представленими на виставці- перегляді, запрошуємо до бібліотеки!

Понеділок, 11 червня 2018 00:00

Запрошуємо

Сторінка 10 із 39