Анна Мірошниченко

Анна Мірошниченко

 

Івану Мазепі цього року минає 380 років від дня народження.  Народився він у селищі Мазепенці на Київщині 20 березня 1639 року. Змалку пізнавав ази військової справи, їздив верхи, займався фехтуванням, успішно навчався у школі Київського братства. Освіта, здобута в Київському колегіумі та в університетських центрах західноєвропейських країн, дала йому можливість розмовляти російською, польською, латинською, італійською, французькою й татарською мовами,а також набуття гарного досвіду політичного та культурного життя розвинених держав.

Служба при польському дворі та в уряді двох гетьманів Петра Дорошенка та Івана Самойловича вплинула на формування національних та політичних переконань майбутнього гетьмана України, який мріяв про відродження соборної, незалежної та культурно розвиненої держави. Отриманий досвід в міжнародних справах, впливові зв’язки в російських урядових колах, вольові якості характеру, блискуча європейська освіта та бездоганні манери допомогли Івану Мазепі у 1687 році стати гетьманом. На військовій раді він прийняв булаву з рук Самойловича.

Усвідомлюючи значення освіти для розбудови держави, Мазепа постійно опікувався навчальними закладами. Зокрема, його коштом будувалися корпуси Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму, які пізніше також були збагачені сучасними на той час бiблiотеками й рідкісними рукописами.

Для розвитку культури того часу велике значення мали заходи гетьмана щодо видання творів української літератури, зокрема творів Афанасiя Заруднього, Дмитра Туптала, Григорiя Двоєслова та багатьох iнших. Дипломатичний хист допоміг Мазепі у стосунках з Петром І. Монарх користувався порадами мудрого діяча в боротьбі з татарами, османами та у справах Речі Посполитої. Козацьке військо активно брало участь у грандіозних походах. Так, вирішальна битва у 1696 році принесла бажану перемогу на Азовському морі, під натиском козаків ключова фортеця османів – Азов – пала. Знатні вельможі московського уряду визнавали, що не було ніколи більш вигідного для монарха порадника з гетьманів, як Іван Мазепа. Петро І нагороджував його орденами за видатні заслуги, у свою чергу довірливі стосунки з Петром І дали Мазепі можливість збудувати дипломатичні відносини з міжнародними діячами всупереч забороні, прописаній у Колмацьких статтях.

Діяльність та прагнення Мазепи розширити автономність Гетьманщини йшли врозріз з політикою Російської держави. Під час Північної війни, розпочатої Московією зі шведами, розбіжності між Росією та Україною стали очевидними. Експлуатаційне використання ресурсів Гетьманщини викликало незадоволення війська козацького та всього українського населення. І. Мазепа мав власні уявлення про майбутню долю своєї держави. Він хотів бачити Гетьманщину самостійною та соборною державою західноєвропейського типу. На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700-1721), гетьман І.Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави. У 1708 році таємно перейшов на бік противника Російської держави в Північній війні – шведського короля Карла XII, майже за рік до його розгрому російською армією. За зраду присязі був відданий громадянській страті з позбавленням титулів і нагород, які він отримав від царя. У 1709 році Петро I наказав виготовити в єдиному екземплярі Орден Іуди, яким припускали нагородити Мазепу за зраду російського царя. Російська православна церква піддала Івана Мазепу анафемі. Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдові, що належала Османській імперії. Тут, біля міста Бендери у селі Варниця, 21 або 22 вересня 1709 року Іван Мазепа помер і був похований. Згодом перепохований в Галаці (нині Румунія).

 Протягом 22 років(8081 днів) свого правління Мазепа показав себе талановитим адміністратором, політиком і дипломатом, до того ж був дуже освіченою людиною. Тож вчинок його був обдуманим і обґрунтованим. А пішов на цей крок Мазепа тому , що любив свій народ, заради нього готовий був піти на все, втратити все, що мав, на відміну від лідерів буржуазних революцій у Європі.

 Далеко не кожна історична особа, її життя та державна діяльність стають основою сюжетів літературних, живописних та музичних творів  Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, шість скульптур. З літературних творів це поема Байрона "Мазепа", поеми К.Ф.Рилєєва "Войнаровский", історична повість Єгора Аладьїна "Кочубей". О.С.Пушкіна "Полтава"  В.Гюго "Мазепа". Вірші "Великий льох", "Іржавець", "Чернець", а серед прозових творів виділяються дві повісті "Музикант". "Близнецы"Т.Г. Шевченка. М.Старицького "Молодість Мазепи", "Руїна". Найбільшим, до того ж, історично обґрунтованим твором, присвяченим життю Івана Мазепи, була трилогія Богдана Лепкого "Мазепа", яка фактично являла собою п'ять історичних повістей "Мазепа", "Не вбивай", "Батурин", "Мотря", З-під Полтави до Бендер", роман Федіра Дудка "Великий гетьман", поема В.Сосюри "Мазепа" Отже, працюючи над літературним та історичним матеріалом ми побачили, якою незвичайною та складною особистістю був І. Мазепа, як неоднозначно трактують його образ різні автори, різні народи.

Неділя, 17 березня 2019 00:00

Майстер-клас

На данном изображении может находиться: текст

На данном изображении может находиться: один или несколько человек и в помещенииНа данном изображении может находиться: люди сидят и в помещенииНа данном изображении может находиться: один или несколько человек и люди сидят

Однією з найтяжчих сторінок нашої історії є голодомор та Великий терор. Та не зважаючи на непросту тему саме цим подіям присвятила Ганна Василівна Бабич свою книгу «Голодомор 1932-1933 рр. та Великий терор 1937-1938 рр. на Миргородщині».
Презентація книги відбулася в Миргородській публічній бібліотеці для дорослих ім. Д. Гурамішвілі. Присутні зі сльозами на очах слухали про жахливі долі людей, яким довелося пережити голодомор.
Символом того, щоб ніхто не відчував голоду, завжди на столі був хліб, всі присутні розділили коровай і кожен в цю хвилину згадав про людей які загинули…
Ми повинні пам’ятати і передавати з покоління в покоління знання про ті страшні роки, щоб ця трагедія вже більш ніколи не повторилася ніде на землі.
Висловлюємо щиру вдячність Ганні Василівні за подаровані книги, авторка подарувала книги в бібліотеки міста та шкільні бібліотеки.

Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі запрошує на книжкову виставку "Історія мужності, братерства та самопожертви", яка діє в читальній залі з 12 березня з 09.00 до 17.00 (окрім п’ятниці).
День українського добровольця установлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.
У пояснювальній записці до Постанови Верховної Ради України № 4261 «Про встановлення Дня українського добровольця» повідомляється, що саме в цей день - 14 березеня 2014 року на полігоні в Нових Петрівцях вже більше 500 бійців самооборони Майдану (Народного Віче) почали підготовку до участі в боротьбі за суверенітет і територіальну цілісність України.
Військовими патріотами України по всій країні в найкоротші терміни відкривалися буквально імпровізовані, життєво необхідні для збереження держави Україна підготовчі навчальні центри, створювалися величезні черги в військкомати, приводилася в бойову готовність техніка, налагоджувалися шляхи постачання. Саме добровольці першими виступили проти агресора, зіткнувшись з російськими силами ССО, ГРУ і ФСБ лицем до лиця.
Агресор став стрімко втрачати ініціативу, а захоплені населені пункти східної України стали звільнятися від загарбника. Це дало необхідний час нашим доблесним українським військовим частинам і державі організувати ефективну систему і лінію оборони від регулярної російської армії на лінії кримського перешийка і більш ніж 400 кілометрів східних кордонів, через які і почалося криваве військове вторгнення. Агресор був зупинений, захопивши тільки частину донецької та луганської областей.
"З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості", - Верховна Рада України постановила - "Установити в Україні День українського добровольця, який відзначати щорічно 14 березня".

На данном изображении может находиться: 1 человек

Неділя, 10 березня 2019 00:00

Екологія: тривоги та надії

Нет описания фото.

Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі запрошує на книжкову виставку-роздум "Екологія: тривоги та надії", яка діє в читальній залі з 11 березня з 09.00 до 17.00 (окрім п’ятниці).
Наша планета Земля - наш рідний дім, в якому створені для нас особливі сприятливі умови, що сприяють нашому існуванню і життєдіяльності, що відкривають для нас досталь можливостей й достатній простір для їх реалізації. Далеко не кожна планета наділена таким унікальним потенціалом і розташована в таких унікальних умовах, які дозволили б такий бурхливий розквіт життя і її форм на такому, здавалося б обмеженому просторі у всесвіті. А адже вона така одна у всьому всесвіті.
и всі відповідальні за мир і гармонію, без якої життя на нашій планеті знаходиться під великим питанням. Добра воля і добрий дух в силах зупинити всякий наш помилковий напрямок і не будемо забувати про це. Будемо використовувати цю можливість, щоб зберегти перспективу життя!

Неділя, 10 березня 2019 00:00

Єднаємо душі словом Кобзаря

 

На данном изображении может находиться: 2 человека

В Миргородській міській публічній бібліотеці імені Д. Гурамішвілі діє книжково-ілюстративна виставка "Єднаємо душі словом Кобзаря".
Ознайомитися з книгами представленими на виставці можна щоденно, крім п'ятниці з 9-00 до 17-00
9 березня 2019 року минає 205 років від дня народження національного генія і пророка, духовного батька українства Т. Г. Шевченка. Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна – близько 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Навіть якби Шевченко не став геніальним поетом, то він все одно був би відомий світові як великий український художник. Творчість Шевченка-поета й Шевченка-художника ідейно й тематично єдині, взаємопов’язані і доповнюють одна другу 
Тарас Шевченко народився в сім'ї кріпосного селянина 9 березня 1814 року. Дитинство Шевченка пройшло в його рідному селі Моринці Київської губернії. Тарас дуже рано осиротів і сповна відчув на собі всю гіркоту кріпосного життя.
Освіту Шевченко отримав у сільського дяка. У 1828 році він почав служити у поміщика Енгельгардта. В цей час юнак почав проявляти непогані здібності до малювання, тому пан зробив з нього свого особистого живописця і навіть відправив Тараса на навчання до художника В. Ширяєва.
У 1836 році відбулося знайомство Тараса з такими видатними людьми того часу, як Брюллов, Григорович, Жуковський. Вони задалися метою звільнити юного художника від кріпацтва. У 1838 році Брюллов написав портрет Жуковського і продав його за 2500 рублів. За ці гроші і був викуплений Шевченко. Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв. У 1840 році вийшов його перший збірник віршів «Кобзар».
У 1846 році письменник став членом таємного політичного товариства, за що в 1847 році був засланий в Орську фортецю. Його амністували після смерті Миколи I.
10 березня 1861 року геній помер. Вклад Тараса Шевченка в розвиток української літератури і мови вважається одним з найбільш цінних за всю історію України.

 

Четвер, 07 березня 2019 00:00

Запрошуємо на презентацію

На данном изображении может находиться: текст

Четвер, 07 березня 2019 00:00

Зі святом!!!

На данном изображении может находиться: цветок

Нет описания фото.Для бібліотекарів найкращим подарунком завжди є книга. Приємним сюрпризом стала посилка з видавництва «Дуліби», яка надійшла до нашої бібліотеки напередодні Міжнародного жіночого дня.
Більше 30 книг сучасної української літератури, наукових та науково-популярних праць історико-етнологічного спрямування.
Колектив бібліотеки впевнений, що подаровані Вами книги знайдуть своїх читачів та будуть їм корисними, сприятимуть освіті, справі виховання підростаючого покоління, відродженню культури та духовному зростанню. Віримо, що добрі справи завжди повертаються добром.
Не можу не звернути увагу на декілька книг:
Гримич Віль: вибрані твори в 3-х т. Т. 1: Шевченкознавство. Історія зарубіжної літератури та культури / наук. ред. М. Гримич. – Київ : Дуліби, 2015. – 520 с.
До першого тому тритомного зібрання творів видомого українського перекладача з багатьох, в їх числі рідкісних мов, лауреата премії імені Максима Рильського, Почесного члена Словенської академії наук та мистецтв. бойового офіцера Другої світової війни Віля Гримича увійшли наукові та літературно-критичні праці автора з шевченкознавства та історії зарубіжної літератури й культури.
Гордієнко Я. Errare humanum est: 50 нарисів з українського примарознавства / Яків Гордієнко. – Київ : Дуліби, 2016. – 210 с. – (Великі містифікації).
Видання п’ятдесяти нарисів Якова Гордієнка з українського «примарознавства» “Errare humanum est” (з лат. – Людині властиво помилятись), відкриває нову науково-популярну, або як зараз модно казати, нон-фікшн серію видавництва «Дуліби» «Великі містифікації». Метою книжки не є благородна і водночас безнадійна боротьба з міфами і тим більше не висміювання помилкових уявлень – адже кожен має право вірити у що хоче, навіть у цілковиту нісенітницю. Але науковці так само мають право на те, щоб їхня позиція, підкріплена документами та незаперечними фактами, отримала широке розповсюдження і стала загальним надбанням.
Гримич М. Антропологія війни. Case study: Дивізія "Галичина" / Марина Гримич. – Київ : Дуліби, 2017. – 256 с.
“Армія – це команда. Вона їсть, спить і воює як команда”. Ці слова належать генералу Другої світової війни Джорджу Паттону. Власне з цього, суто антропологічного погляду розглянуто в монографії д.істор. наук М. Гримич повсякденне життя, культурні та ритуальні практики та поведінкові моделі українського військового з’єднання, що воювало в роки Другої світової війни на боці Німеччини, – дивізії “Галичина”.
Гримич М. Життя під піньорами: культурний ландшафт українських поселень у Бразилії : до 125-ліття поселення українців у Бразилії / Марина Гримич. – Київ : Дуліби, 2016. – 704 с. – (Історична етнологія).
«Під піньорами» – це перша докладна наукова монографія узагальнюючого характеру про історію та культуру сільського населення Бразилії українського походження. Праця написана за польовими матеріалами авторки, зібраними під час двох науковх експедицій, місцевої періодики, місіонерської літератури, бразильських публікацій наукового характеру. Хронологічний період – від іммігрантських та піонерських часів (кінець XIX ст.) до сучасності. Історико-культурний матеріал подається в історичній динаміці.
Гримич М. Мак червоний в росі…: роман / Марина Гримич. – 2-ге вид., переробл.. – Київ : Дуліби, 2016. – 192 с.
Це роман про покоління «світлого смутку і обережної радості» – людей, народжених в 1960-х роках, в очах яких “тепле літо цвіло” і водночас у чиїх грудях «зяяла діра». Дія відбувається у колі сучасних інтелектуалів, яких об’єднують заплутані особисті стосунки, спогади про дитинство та юність у радянському Києві. Друзі здійснюють подорож до місць “хронотопних зламів”, і в Чорнобильській зоні їм вдається позбутися того, що їх давно мордувало. 
Оповідь ведеться під супровід ностальгійних «мельодій» 1960-х, до речі, рядки з пісні «На долині туман», дали назву роману.
Гримич М. Острів Білої Сови / Марина Гримич. – Київ : Дуліби, 2010. – 160 с. – (Склянка крові з льодом).
Загадкова історія, що відбулася з допитливою українкою на острові в Північній Атлантиці.
Дія відбувається на острові в Північній Атлантиці, в рибальській спільноті, де всі мешканці вірять в привида, від якого начебто народилося мало не половина населення. Чи можуть дівчата вагітніти від привида? Всі мешканці маленького канадського рибальського селища не бачать у цьому нічого дивного. Проте новоприбула українка , не позбавлена допитливості й винахідливості, береться розслідувати цю загадку.
Назаралієв Ж. Фатальні маршрути: нотатки лікаря-нарколога про зустрічі з поліцією, наркоділками, хворими, медиками, політиками на п’яти континентах / Женішбук Назаралієв. – Київ : Дуліби, 2006. – 480 с.
«Фатальні маршрути» – це захоплююча книга відомого у всьому світі киргизького лікаря-нарколога Женішбека Назаралієва. Автор побував у найнебезпечніших куточках Землі – в місцях легального й нелегального нарковиробництва і на шляхах наркоперевезень, на власні очі побачив, яку страхітливу загрозу суспільству становить наркобізнес, вивчив історію використання наркотичних засобів у традиційних культурах. У книзі, окрім подорожних нотаток, записані розмови Назаралієва з лікарями-наркологами усього світу про їхній власний досвід і методику лікування наркозалежних хворих, перемовини з поліцейськими, які ознайомили автора зі своїми поглядами на проблеми боротьби з наркомафією, діалоги з філософами, священнослужителями різних віросповідань, а головне – чесно сказано про масштаби загрози наркоманії суспільству.
Перераховувати всі книги не будемо, а запрошуємо користувачів Миргородської міської публічної бібліотеки для дорослих ім. Д. Гурамішвілі, розділити з нами радість від читання нових книг.

Четвер, 07 березня 2019 00:00

Весна, Жінка, Поезія...

Весна, Жінка, Поезія... Все об'єднали бібліотекарі на книжковій виставці "Поезія натхненна Жінкою", яка діє на абонементі Миргородської міської публічної бібліотеки для дорослих ім. Д. Гурамішвілі з 5 березня.
Весна, як Жінка, 
Жінка, як весна:
Така ж затаєна і ніжно чарівлива.
В Її очах ясних немає дна; 
По-березневому у поглядах мінлива…

На данном изображении может находиться: 2 человека, люди улыбаются

 

Сторінка 3 із 38