Анна Мірошниченко

Анна Мірошниченко

Вівторок, 19 лютого 2019 00:00

Світлиця 5

Вівторок, 19 лютого 2019 00:00

презентація книги Ніни Носової

Вівторок, 12 лютого 2019 00:00

Кохання вічне джерело

Любов – це коли хочеш переживати з кимось всі чотири пори року. Коли хочеш бігти з кимось від весняної грози під всипаний квітами бузок, а влітку збирати ягоди і купатися в річці. Восени разом варити варення і заклеювати вікна від холоду. Взимку – допомагати пережити нежить і довгі вечори... (Рей Бредбері).
Саме про кохання Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі підготувала караван історій "Кохання вічне джерело" ознайомитися з книгами про кохання можна на абонементі, щоденно крім п'ятниці з 9-00 до 17-00.

На данном изображении может находиться: 4 человека
Вівторок, 12 лютого 2019 00:00

ЗАПРОШУЄМО ВСІХ!!!

На данном изображении может находиться: текст

Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі дякує всім хто дарує книги. Приємно коли та література, яка стояла на полицях і була нікому не потрібна, зараз приносить радість іншим. Приносьте книги до бібліотеки, подаруйте їм шанс стати корисними.

 
Нет описания фото.
Вівторок, 12 лютого 2019 00:00

Хочеться весни, кохання, емоцій?

На данном изображении может находиться: 2 человека, в том числе Анна Мірошниченко, люди улыбаются, в помещении

Хочеться весни, кохання, емоцій?
Завітайте до Миргородської міської публічної бібліотеки для дорослих ім. Д. Гурамішвілі і обов'язково ваші бажання збудуться. 
Ми працюємо з 9-00 до 17-00 щодня, крім п'ятниці.

Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі запрошує на книжкову виставку "Революція Гідності: ми маємо пам'ятати", яка діє в читальній залі з 04 лютого з 09.00 до 17.00 (окрім п’ятниці).
День Героїв Небесної Сотні.
Відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

Саме в ці дні, під час Революції Гідності, протистояння  між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача...», яка стала українським народним реквіємом.
Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні.
104 Героям Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців - громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.
Нет описания фото.

Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі запрошує на книжкову виставку "Пречудесно, пречудово розцвітай же, рідне слово!" приурочену до Міжнародного дня рідної мови — яка діє в читальній залі з 04 лютого
я з 09.00 до 17.00 (окрім п’ятниці)

Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.
Оскільки з 7 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.
Згадаймо слова В. Сосюри: “Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”. Рівень розвитку рідної мови є джерелом духовного розвитку народу. Знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.

На данном изображении может находиться: 3 человека
Понеділок, 04 лютого 2019 00:00

День пам’яті жертв Голокосту.

 

27 січня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Саме цього дня 1945 року Радянська Армія визволила в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі. За час існування цього концтабору в ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 млн людей. Ця пам'ятна дата була запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року. Ініціаторами ухвалення документа виступили Ізраїль, Канада, Австралія, Росія і США, а їх співавторами - ще понад 90 держав.

Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років і що отримало назву - Голокост, що призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин.

В історії людства було безліч «темних» плям, але так відверто, широкомасштабно і цинічно, суспільство ще не падало ніколи. Маніпуляції громадською свідомістю, нездорові ідеї і злочинне замовчування, які супроводжували весь цей жах, не давали тоді повною мірою усвідомити справжній стан речей, і це сумно. Однак все світове співтовариство здригнулося, коли почали відкриватися факти і підтвердження подібних злодіянь. Справжні і майбутні покоління не повинні забувати тих трагічних уроків.

Отже сьогодні поговоримо про книги, котрі висвітлюють ті страшні події, та які є у нашій бібліотеці.

І перша книга – «Бабин Яр» - це документальний роман українського і російського письменника Анатолія Кузнєцова заснований на спогадах його дитинства. Перша частина розповідає про відступ з Києва радянських військ, катастрофи Південно-Західного фронту, перші дні окупації. Також у першу частину включена хроніка вибуху Хрещатика та Києво-Печерської Лаври і перших розстрілів євреїв у Бабиному Яру.

Далі розповідається про життя в окупації у період 1941—1943 років, про масові вивезення українців і росіян до Німеччини на роботи, про спекуляції на ринках Києва.

Заключна частина - це розповідь про звільнення України від нацистів, про втечу поліцаїв з Києва, про битву за місто, про викопування в Бабиному Яру тисяч трупів та їх спалювання нацистами з метою замітання слідів злочину, про відчайдушне повстання в концентраційному таборі Бабиного Яру, в результаті якого врятувалося 15 осіб. Також піднімаються питання про увіковічення пам'яті жертв Бабиного Яру в майбутньому, та про подальшу долю учасників тих подій.

Ще одна всесвітньовідома книга - Щоденник Анни Франк— записи нідерландською мовою, які вела єврейська дівчинка Анна Франк з 12 червня 1942 по 1 серпня 1944 року в період нацистської окупації Нідерландів. У своїх листах Анна говорить насамперед про себе. Вона говорить про свої успіхи в письменництві, в школі, серед однолітків, про свої стосунки з родиною, про своє перше кохання, друзів, надії та мрії. Описує все, що відбувається з нею кожного дня. І робить це так легко та впевнено, що складається враження живого діалогу. З початку 1944 року Анна почала літературно обробляти свої записи, сподіваючись на публікацію щоденника після звільнення Нідерландів, проте ця робота залишилася незавершеною.

Останній запис у щоденнику датований 1 серпня 1944 року. Через три дні гестапо заарештувало всіх, хто ховався в притулку. Сама Анна померла в концтаборі Берґен-Бельзен. Її записи збереглися і були передані її батькові Отто Франку, якому пощастило вижити в «Освенцимі» і який згодом опублікував їх. Роман Томаса Кініллі «Список Шиндлера» став володарем Букерівської премії, а 1993-го року був екранізований Стівеном Спілбергом та здобув 7 нагород кіноакадемії «Оскар».

Він любив розкіш, дорогі автомобілі та красивих жінок. Він завжди звик отримувати все, чого хотів. Оскар Шиндлер – мільйонер, успішний комерсант, запальний гравець, автогонщик, авантюрист, «справжній арієць» та …праведник світу, який урятував від смерті в газових камерах більше людей, ніж будь-хто за всю історію війни. На початку Другої світової війни німецький промисловець Оскар Шиндлер відкрив у Кракові фабрику з виробництва емальованого посуду. Найдешевшою робочою силою були евреї з гетто. Ті з них, кому пощастило потрапити до цієї фабрики, немов витягнули щасливий квиток… Коли до міста прибув офіцер СС Амон Гьот, божевільний садист, доля десятків тисяч евреїв була вирішена. Усіх їх наказали переправити до Аушвіцу – табору смерті… Шиндлер урятував своїх евреїв. Він оплатив їхні життя, віддавши за них усе що мав.  Бо чого варті гроші, якщо є 1300 чоловік, які довіряють одному? Ця книга про страшну війну та непереможний людський дух, сильніший за неї. Це книга про людину, яка здійснила неможливе.

Наступна книга - роман Юрія Винничука «Танго смерті» В сірих стінах Янівського концтабору, на втопленій кров'ю землі, крізь клацання автоматних черг проривався жалібний плач скрипки. Стоячи зімкнутим кругом, під галас і крик ув'язнених, яких вели на розстріл, 40 музикантів надривно грали одну й ту ж мелодію смерті. Пролунала команда: "Музик!" - і деригент оркестру востаннє взмахнув рукою, падаючи від смертоносної кулі. Проте мелодія танго продовжувала  лунати над бараками, вгризаючись в душі, аж поки замертво не впав останній. Мелодія, що народилась і назавжди зосталась там, разом з розстріляними оркестрантами, дерижером і тисячами невинних душ. Книга Винничука про міжвоєнний і воєнний Львів. Про долі чотирьох юнаків – українця, поляка, єврея і німця. Небезпечні пригоди цих героїв захоплюють, їхня мужність вражає, а любов надихає.

Також тему Голокосту часів Другої Світової війни, вплив тоталітарного режиму Гітлера на людей висвітлювали:  Маркус Зусак у своєму романі «Крадійка книжок», та Анатолій Рибаков у книзі «Важкий пісок». Читач на собі переживає емоції людей, які загнані в глухий кут, які не мають виходу, відчувають тваринний жах і бажання вижити. Книги торкаються загальнолюдських тем: що таке дружба, кохання, сім'я, милосердя.

Голокост дійсно був, і, зберігаючи пам'ять про нього, ми прагнемо до того, щоб світ ніколи більше не допустив повторення цієї жахливої сторінки історії.

 Провідний бібліотекар А. Гусєва

 

Сторінка 4 із 38