Субота, 10 грудня 2016 00:00

"Я писатиму тобі щодня"

Автор 
Рейтинг матеріалу
(0 votes)


14 грудня в Україні традиційно проводиться День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС - людей, які ціною свого життя і здоров'я змогли здолати страшну трагедію ХХ століття, що сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.

У цей день ми привертаємо увагу як української, так і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, — наших співвітчизників і жителів інших держав. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров'я, а інколи й життя. Ми схиляємо перед ними голову. Вони були серед перших і першими пішли із ЖИТТЯ КОЛИ ЇМ у 1986 році сказали: «Треба», — вони нічого не питали, поїхали в «зону». Працювали. Кожен з них робив там свою звичну справу. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші години після лиха. • Володимир Правик;
• Микола Ващук;
• Василь Ігнатенко;
• Віктор Кибенок;
• Микола Титенко;
• Володимир Тишура — перші, хто собою закрили вогонь...

Першим важко. Ви ж були найперші,
Із вогню та в полум'я шугали
Не до подвигів і не до звершень:
Ви ж собою людство заступали.

В Миргородській міській публічній бібліотеці ім. Д. Гурамішвілі у фонді є невеличка книга Галини Ковтун «Я писатиму тобі щодня…» Ця книга особлива. Це повість у листах. Особлива вона тому, що присвячена Володимиру Правику, який був начальником караулу на атомній і першим кинувся назустріч біді. 23-річний Володимир Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення — направив свій пожежний загін на дах машинного залу. Адже в цьому залі знаходились усі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.

Володимира Правика немає серед живих. Але якою чудовою людиною постає він – Герой Радянського Союзу, у своїх листах до коханої, до нареченої, до дружини! За час їхнього знайомства, дружби, спільного життя Володя написав Надії вісімсот листів!

«Дорога моя, мило людино! Ми знайшли свою долю: так і повинно було статися, і дітям своїм ми колись розкажемо, як у блакитній нашій юності стрілися ми для щастя і життя. Адже всі наші дні - це боротьба за те, щоб більше було добра і справедливості, чесності, більше світла, сумлінних справ, порядку. Це для нас і дітей наших.». Чи могли вони знати, хіба могли подумати, що станеться лихо, що по їх життю пройде та чорнобильська смуга, яка назавжди забере їхнє щасливе майбутнє.

Ми думаємо, що книга Г. Ковтун “Я писатиму тобі щодня…” допоможе вам, шановні наші читачі, доторкнутися до людського горя, страждання, любові до життя, відданості своїй справі, стане прикладом мужності, героїзму в наш мирний, але атомний час.

Запрошуємо всіх бажаючих відвідати нашу бібліотеку і прочитати книгу Г. Ковтун “Я писатиму тобі щодня…”.

 

Завідуюча 
Миргородською міською бібліотекою
Алла Федченко

Читали 184 рази Останнє редагування П'ятниця, 23 грудня 2016 08:28