Понеділок, 10 червня 2019 00:00

Геній людяності

Автор 
Рейтинг матеріалу
(0 votes)

 

На данном изображении может находиться: 1 человек

 

На данном изображении может находиться: 2 человека, люди стоят и в помещении

 

На данном изображении может находиться: 1 человек, стоит и в помещении29 травня в Миргородській міській публічній бібліотеці для дорослих ім. Д. Гурамішвілі була представлена нова книга, яка доповнює нову сторінку краєзнавства Полтавщини, а називається вона «Геній людяності». 

Переважна більшість українців або народилися, або живуть в селах. Відходять покоління, приходять нові… Що ми знаємо про своє село? Чи дослідили його історію? Чи розповіли про видатних людей? Чи визначили і вирішили проблеми? Саме такі питання і ставила собі повсякчас авторка книги Світлана Сергіївна Таран і зрозуміла, тільки книжка спогадів може розказати нащадкам, як жили, куди йшли, про що думали її земляки,односельці з села Петрівці. Так з`явилася на світ її книга «Геній людяності». Книга , яку вона присвятила сторіччю від дня народження Павла Степановича Іваненка, голові колгоспу, якій за короткий час вивів господарство в передові не тільки на Миргородщині та Полтавщині, а воно стало відомим на весь колишній Радянський Союз. Колгосп Міліонер-головний показник діяльності, а ще Світлана Сергіївна згадала про відомих мешканців села Петрівці, які принесли славу нашому краю та продовжують розвивати та примножувати його славетну історію.
Пані Світлана народилася у 1942 році, в сім`ї сільських інтелігентів: батько Сергій Артемович, працював завідувачем, а мати Анастасія Луківна фельдшером у дитячому будинку у Машивському районі Полтавської області. Після евакуації дитячого будинку в Саратівську область і передачу дітей в місцевий дитбудинок, батько пішов на фронт і загинув, а мати із двохрічною Світланкою на руках повернулася на Миргородщину. У 1949 році Анастасія Луківна була направлена фельдшером – акушером у село Петрівці. Невдовзі, Світланці доля подарувала другого батька, мудрого наставника, зразок для наслідування, Іваненка Павла Сергійовича з яким їй довелося зростати, виховуватися, жити поряд з ним у сім`ї протягом 20 років. Після школи, юна дівчина вступає до технікуму плодоовочівництва, працює у Криму за спеціальністю агронома, ввечері відвідує 10 клас вечірньої школи, бо дуже хотіла стати вчителькою і в 1961 році мрія збувається, Світлана стає студенткою педінституту після закінчення стає вчителем хімії та біології . Їй було з кого брати приклад: Іваненко П.С. жив, працював навчився. Знову працював і навчався, передавав знання і досвід оточуючим, тому не могла пані Світлана вчинити інакше,вона вирішила увічнити пам`ять про батька , узявшись за перо.
Невблаганно і швидкоплинно біжить час, постійно виникають нові події, явища, факти, змінюється життя, ситуації... І те, що трапилось сьогодні, завтра вже стає надбанням історії. А знати, що було раніше, історію свого рідного краю, свого міста чи села, знати свій родовід – це священний обов’язок кожного із нас. Той, хто пам’ятає і знає минуле, значно краще озброєний досвідом, глибше розуміє сучасне, чіткіше уявляє, а то й передбачає. Книга «Геній людяності» про історію «малої Батьківщини» - це як сплата боргу пращурам, сучасникам і потомкам, спроба відкрити віконце у своє минуле. З болем чуємо, як зникають з карти, вимирають українські села. І що особливо прикро: зникають не тільки з карти, а й з нашої пам’яті. І ми просто права не маємо існувати безбатченками на цій землі…
Презентована книга розповідає про історію розвитку та становлення села, видатних людей та їх досягнення, а також про героїв сьогодення. Ця книга матиме почесне місце на полицях шкільних бібліотек, для проведення уроків краєзнавства та в родині кожного місцевого жителя

Читали 45 рази