Анна Мірошниченко

Анна Мірошниченко

Четвер, 21 вересня 2017 00:00

Володимир Боровиковський

У тиші зали Миргородського міськрайонного центру зайнятості звучала розповідь провідного бібліотекаря Миргородської міської публічної бібліотеки Ніни Рудь. З великою насолодою присутні дізналися про нашого художника - земляка Володимира Боровиковського. Бібліотекар познайомила присутніх з біографією митця, підкреслила значення привабливості намальованих художником портретів, а також нагадала про те, що миргородці шанують пам’ять про великого краянина. Одна з центральних вулиць називається його ім’ям, в центрі міста споруджений пам’ятник митцю.

Четвер, 14 вересня 2017 00:00

До дня Миргорода

Четвер, 14 вересня 2017 00:00

Екскурсія по бібліотеці

Проблема зростання правопорушень серед осіб молодіжного віку стає надзвичайно гострою, тому що це тісно пов’язано з процесами деморалізації суспільства, бездомності, безробіття, зі стрімким розвитком наркоманії, токсикоманії, з розпадом сімей, з розповсюдженням інших соціально негативних явищ. В рамках взаємодії кримінально-виконавчої інспекції і Миргородської міської публічної бібліотеки для дорослих ім. Д.Гурамішвілі, з метою адаптації людей , які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі 13 вересня бібліографом Іриною Карач було проведено екскурсію по бібліотеці , яка познайомила присутніх з історією бібліотеки, її відділами і акцентувала присутніх на важливість книги в житті людини.

 

 

Миргородська міська бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі запросила громаду міста на захід, присвячений року Японії в Україні « …І не можу я не закохатися у країну, де сонце встає». Відкрив вікно в цю дивовижну країну хореографічний колектив 
« Жива вода» Центру культури і дозвілля , який виконав японський танець і налаштував присутніх на спокійний, повільний настрій. Привідкрила завісу унікальності країни вранішнього сонця ведуча нашого свята , керівник бібліотечного клубу « Красою душу звеселю» Мірошниченко Ганна. Бібліограф книгозбірні Ірина Карач запросила гостей до поетичної майстерні і познайомила присутніх з літературними жанрами та стилями японської поезії. Для покращення біоенергетики присутніх бібліотекарі запропонували майстер - клас з виготовлення паперового журавлика , що, до речі у японців вважається символом Миру, а провела майстер-клас Явтушенко Віра Валентинівна, керівник гуртка « Художнє конструювання з паперу» Центру естетичного виховання. Захід вийшов насиченим, цікавим і неабияк вразив відвідувачів бібліотеки. Вони активно ділилися своїми враженнями та мріями побувати в Японії.

 

Понеділок, 11 вересня 2017 00:00

Бібліотеки Японії

Понеділок, 11 вересня 2017 00:00

Майстер-клас

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З нагоди святкування Дня міста ми запрошуємо вас до розмови про наш славний Миргород. 
Кожний населений пункт, кожне село чи місто має свою історію, сьогодення і право на майбутнє. І часто буває так, що саме маленьке місто має велику історію, насичену значними подіями, захоплюючими фактами, добрими справами. До таких міст належить і наш Миргород — одне із старовинних міст України. За свідченням дослідників минулого, місто вже було позначено на мапах ХV століття.
У краєзнавчому відділі нашої бібліотеки зібрано чимало літератури про наше місто, про його історію.
Ось, наприклад, книга Людмили Розсохи, автора краєзнавчих досліджень, публікацій, розвідок і статей з історії миргородського краю - “Миргородська старовина”. Розлога за обсягом книга пані Людмили переносить нас спочатку в добу пізнього Середньовіччя і закінчується розповіддю про кінець ХХ століття. Книга складається з декількох розділів.
Розділ “Дзвіничні ворота” розповідає про найдавніший Миргород. У розділі “Окрушини з історії миргородського козацтва” піднято пласт майже не досліджених фактів з історії Миргородського полку, показано діяльність козацької старшини, простежено родоводи козацьких родин.
Історію храмів Миргородщини, незнані сторінки духовного життя розкрито в розділі “Церковні старожитності”. Окремі розділи присвячено історії сіл, розвиткові медицини й освіти краю.
Розділ “Постаті й тіні” висвітлює життя й діяльність незаслужено забутих діячів Миргородщини.
Книжка написана на матеріалах багаторічних досліджень, музейних та архівних пошуків.
Не менш цікаві книги пані Людмили “Миргородські історичні етюди” та “З історії миргородських вулиць”, “Козацькі місця на Миргородщині”, “Села і хутори Миргородщини ХVII — ХХ століть”, “Миргородщина козацька і гоголівська” та інші.
Але так як наша світлиця літературно-мистецька, то хотілося б зупинитися на книзі нашого краєзнавця, наукового працівника, вчителя Ганни Бабич - “Миргород у творах митців художнього слова”. У цій книзі зроблено спробу висвітлити історію культури нашого миргородського краю та його центру — Миргорода. Книга складається з двох частин. Перша частина розповідає про наше місто в контексті усної народної творчості та художньої літератури. Читач знайде цікаві дані про те, як у народних та історичних піснях подається історія нашого міста, які звичаї та обряди побутували серед населення. Далі розповідь іде про письменників, поетів, які бували у нас, їхні спогади про перебування в Миргороді, які вони залишили на сторінках своїх творів, листів чи в усних розповідях. Протягом останніх двох століть наше місто відвідало близько двохсот письменників, поетів, літераторів, журналістів.
Одні з них свої твори назвали іменем нашого міста:
М. Гоголь — збірка “Миргород”,
С. Єсенін — нарис “Залізний Миргород”, 
І. Цюпа — документальна повість “Миргородська криниця”,
Н. Хундадзе — повісті та оповідання “Миргородські ночі”, 
М. Рильський — цикл поезій “Миргородські записи”,
М. Черняк — нарис “Районний центр Миргород”,
Т. Чернецька — нарис “Місто-курорт Миргород”,
А. Орел — збірка поезій “Миргородська осінь”.
Інші згадували Миргород, його жителів у своїх творах: І.Бунін, О.Ковінька, В.Короленко, О.Гончар, М.Коцюбинський, Д.Косарик, П.Тичина та ін.
Ще інші жили і працювали в Миргороді і тут писали свої твори, це: Д.Гурамішвілі, Т.Шевченко, А.Свидницький, В.Самійленко, Х.Литвиненко. 
Далі Ганна Василівна веде розповідь про тих митців художнього слова, які досить часто згадують наше місто у своїх спогадах чи листах, хто побував у нашому місті чи краї, той хоч подумки повертається до міста Миру. Ось, наприклад, як писав М. Рильський:
«Воно, звичайно, гостеві не гоже
В Парижі думать про свої міста,
Про Лохвицю, про Миргород, про Сквиру...»
І перше слово вона надає людині, яку ми називаємо нашим літописцем — Івану Андрійовичу Зубковському і звертається до його праці «Дні мого життя», в якій він згадує про заснування в місті бібліотеки Анатолієм Свидницьким, що було не аби якою подією з огляду на те жахливе духовне життя, що панувало на той час в місті. Ось як його описує Іван Зубковський, будучи студентом: «В нашем городе страшная всеподавляющая скука. Этот ужасный бич преследует нашу «интеллигенцию» неутомимо, безотвязно, беспощадно», але з того часу багато чого змінилося, як писав Павло Тичина:
«Не той тепер Миргород,
Хорол-річка не та».
Десятки і десятки імен митців художнього слова записані на сторінках історії нашого краю, починаючи з В.Капніста, М.Гоголя, Д.Гурамішвілі, П.Мирного, І.Білика , Н.Харасайло, А.Сазанського, А.Орла, Л.Гараган до ще зовсім юних, які тільки-но роблять перші кроки на ниві поетичної творчості. Це наші молоді митці — Маргарита Олійник-Локай, Ірина Денисенко, Людмила Маркова, та багато-багато іншіх. Отже читайте книгу Ганни Бабич «Миргород у творах митців художнього слова» і ви зрозумієте — життя у постійному розвитку, русі і зміні, у постійному розвитку і культура народу і митців нашого миргородського краю. І завершити сьогоднішню розповідь хотілося б словами Наталії Харасайло:
Я міста кращого, повір, не знаю
І про любов сказать замало слів.
Почуй мене, благословенний краю,
Нащадку миргородсьих козаків.

 

Провідний бібліотекар 
А. Гусєва

29 серпня 2017 року в Миргородській міській бібліотеці для дорослих ім. Д. Гурамішвілі зібралися справжні патріоти України : воїни - учасники АТО, волонтери і всі небайдужі до долі країни ,щоб згадати і вшанувати загиблих під Іловайськом. Кожне слово виступаючих давалося нелегко тому, що згадуючи ті страшні події душили сльози і біль. Присутні переглянули відеоролик про «іловайський котел», бібліограф Ірина Карач ознайомила відвідувачів заходу з публікаціями з газет і журналів різних років про цю криваву подію , розповіла про книгу Є.Положія
« Іловайськ», нагадуючи тим самим про те, що ми не маємо права забувати про події, які забрали життя сотень українських військових.

П'ятниця, 08 вересня 2017 00:00

Он выходил с под Иловайска

Володимир Царенко :: Он выходил с под Иловайска 
Он выходил с под Иловайска, ему чуть больше двадцати,
в руках зажатая граната и палец у кольца чеки.
Он третьи сутки в окружении, из роты больше никого.
И вспоминая то сраженье, что не похоже на кино…

… Комбат кричал: «Держите фланги!!!», а фланги сутки уж молчат,
Их пять часов бомбили «Грады» - российской армии набат…
Взвода на небо уходили, ведь после «Градов», мин поток
Из минометов 2Б9, с названием нежным «Василек».

И как стояли спина в спину, уже не сорок… в пятером.
Как из зеленки выходили, под Старобешевым, потом.
Как среди трупов затерявшись, где Псковский проходил спецназ,
в тела стреляя бездыханных, не отводя постыдных глаз.

Как Димка с криками: «Відходьте! Я їх ще трішки придержу!»
Лег с пулеметом, вынув сошки и залп нарушил тишину.
Он ранен был, с пробитым легким, ведь до своих не доползти.
Их прикрывал осознавая, что здесь конец его пути.

Десант российский окружая, все замыкал свое кольцо,
Ребята с боем прорывалась, из зоны действия АТО.
Команда штаба: «Выходите! Для вас создали коридор».
В котором их, как будто в тире, лупили снайперы в упор.

И вы поверьте очень страшно, оставить и не хоронить,
Друзей с которыми не раз ты, старался пайку разделить.
Он выходил с под Иловайска, ему чуть больше двадцати,
в руках зажатая граната и палец у кольца чеки.

17.09.2014

П'ятниця, 08 вересня 2017 00:00

Іловайськ

В історії незалежної України є події, що вивчені істориками, осмислені аналітиками та політологами, художньо представлені письменниками. Ми ж є свідками явищ, які формують сучасну історію нашої держави, які потребують об’єктивного висвітлення та осмислення. Такими є події, що відбулися у серпні – вересні 2014 року під час військового протистояння між українськими та російськими військами на сході України і стали називатися «Іловайським котлом». У періодичній пресі та інтернет - виданнях є чимало публікацій, де висвітлюються трагічні події, в результаті яких, за різними підрахунками, загинули й були поранені сотні бійців ЗСУ та добровольців, знищено українську військову техніку, горе вмить торкнулося багатьох українських сімей: жінки стали вдовами, діти – сиротами, а в душах батьків навічно залишився рубець.
Найпершим художньо-документальним твором у сучасній українській літературі про трагедію українсько-російської війни стала книга Євгена Положія «Іловайськ: розповіді про справжніх людей. – Харків: Фоліо, 2015», що присвячується усім хлопцям, які поклали життя за Україну, полягли у нерівному бою, навіки залишилися у Іловайському котлі.
Майже рік журналіст, письменник, громадський діяч збирав документальні свідчення в учасників подій, бійців батальйонів “Донбас”, “Дніпро-1”, “Херсон”, “Кривбас”, солдатів та офіцерів 17-ї танкової бригади, 51-ї, 92-ї, 93-ї бригад ЗСУ та інших. 
Документальний матеріал, який зібрав письменник, набув художньої форми. Інтерв’ю з бійцями АТО переросли в документальний роман у новелах. У цих 17 - ти історіях – чоловіча мужність, сміливість, витривалість, сила духу й водночас біль і трагізм. Долі персонажів перемелені воєнною м’ясорубкою, кожен відчуває екзистенційний страх перед ворогом… Але вони нескорені, мужньо витримують усі напади долі й протистоять агресору. Для автора головне – показати цілісну, справжню людину в межовій ситуації, розповісти про її долю та вибір у екстремальному стані збройного протистояння, розкрити справжні мотиви героїв, їхню вольову міць.
Часто персонажі «переходять» із одного епізоду в інший. Це виглядає так, неначе автор складає пазл, і не завжди в одному творові-пазлі вдається зібрати картинку докупи. Це створює ефект перерваності художнього задуму. На це є об’єктивні причини: читач розуміє, що боєць, із яким спілкувався журналіст і який є учасником бою (-їв), не може бачити повної картини.
Цілісний з художньої точки зору пазл в автора складається тоді, коли він оповідає про долю окремого бійця (“Життя та смерть Сергія Кабана”, “Якби мурахи були великими”, “Записки старшини Романа”), розказує задокументовану й зафільмовану історію про роботу журналістів у Іловайському котлі (“Сашко Гармаш”) або трагедію сім’ї у цій війні (“Дядя Ваня”, “1396. Повернення” ).
Разюче відрізняються “Записки старшини Романа”. Чисто документальний, практично не відредагованийй спогад старшини Романа із 92-ої бригади. У сухих записках, майже статистичному звіті на сім сторінок, є один важливий висновок бійця: “Ми просто заїхали в тир, де мішенями були ми і наша техніка” (с. 229). Ці записки позбавлені письменницької фантазії та художньої обробки.
“Іловайськ” – знакова книжка для нашого часу. Євгенові Положію вдалося створити низку фактографічних персонажів, перенести читача в гнітючу й моторошну атмосферу війни, поставити багато запитань владі й суспільству. Чому стався Іловайський котел? Чи будуть покарані винні? Чи шукають загиблих добровольців, щоби перепоховати? Чи дбають про тих, хто вижив під Іловайськом? Ці питання можна продовжувати й далі.
“Іловайськ” – це сторінки мужності й витривалості, жорстока й неприкрашена правда про війну та Іловайське пекло, часом непроста для психіки, але так потрібна…

Сторінка 4 із 23