Анна Мірошниченко

Анна Мірошниченко

Четвер, 06 грудня 2018 00:00

Люди священного обов’язку

6 грудня День Збройних сил України святкують не випадково. Свято було засновано з нагоди ухвалення в цей день у 1991 році закону «Про Збройні сили України». Документ регламентував механізм створення української армії з військових формувань, що залишилися після розпаду СРСР.

Також у стислі терміни були прийняті законодавчі акти у військовій сфері, які визначили основний вектор розвитку армії на подальші роки: Концепція оборони і будівництва Збройних сил України, закон «Про оборону України», Воєнна доктрина України тощо.
Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі запрошує відвідати Книжкову виставку—хроніку «Люди священного обов’язку» до Дня Збройних сил України, яка діє в читальній залі до 1 січня з 09.00 до 17.00 (окрім п’ятниці)

На данном изображении может находиться: 1 человек
Вівторок, 04 грудня 2018 00:00

ЗАПРОШУЄМО!!!

Автоматический альтернативный текст отсутствует.

Вівторок, 04 грудня 2018 00:00

Михайло Григорович Воскобіник


Розповідь присвячена людині, яка пройшла тернистий шлях свого життя. Мова піде про нашого земляка , уродженця Миргорода , Михайла Григоровича Воскобіника. Народився Михайло 21 листопада1918 року у самісінькому центрі Європи, оскільки географічний центр континенту припадає саме на Україну, у курортному містечку Миргороді. Сім` я пережила розкуркулювання, колективізацію, арешти, суди та страхіття Голодомору 1932-1933 років. Але перемагаючи численні труднощі, Михайло Григорович закінчує Харківській університет, історичний факультет. Під час німецької окупації 1942-1943 роках Михайло Григорович редагує газету « Миргородські Вісті».

Неділя, 25 листопада 2018 00:00

Макс Кідрук Де немає Бога

Неділя, 25 листопада 2018 00:00

#ЩедрийВівторок

#ЩедрийВівторок вперше об’єднає всю країну навколо добрих справ та вкотре доведе, що українці — нація добродіїв. Ми ладні стояти пліч-о-пліч заради доброї мети, волонтерськими зусиллями будувати країну, допомагати один одному і рятувати тих, хто цього потребує.

В межах ініціативи #ЩедрийВівторок Українська бібліотечна асоціація оголошує Всеукраїнську акцію дарування книг для бібліотек України.

В свою чергу Миргородська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі також долучається до акції і пропонує, всім хто має книги, якими не користується, подарувати їх бібліотеці.

Автоматический альтернативный текст отсутствует.
Неділя, 25 листопада 2018 00:00

День української писемності та мови

Неділя, 25 листопада 2018 00:00

мова – це символ народу

 
21 листопада, День Гідності та Свободи в Миргородській міській публічній бібліотеці для дорослих ім. Д. Гурамішвілі весь день говорили про мову, адже це так символічно, основою існування будь-якого етносу є його мова. Не має мови – не має народу. Це вже буде населення без державницьких і прогресивних прагнень. 

Це питання цікаве для всіх, мова – це символ народу. Отож, провідний бібліотекар Алла Федченко запропонувала спілкуватися нашою рідною мовою, аби зберегти її.
Збережім цю мову! Вона того варта!
Милу і чудову Її вчити варто.
Говорім красиво, Щоб кохане слово
Стало справжнім дивом – Дивом волошковим.
Говорімо, друзі, Правильно і просто,
Щоб жилось не в тузі, Не було тривожно.

На данном изображении может находиться: 4 человека, люди сидят и в помещении

Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі запрошує відвідати Книжкову виставку—хроніку «Як Божа кара, чорний голод Над людом зболеним завис» до Дня вшанування пам’яті голодоморів в Україні, яка діє в читальній залі до 3 грудня з 09.00 до 17.00 (окрім п’ятниці)
Кожен українець знає, що голодомор в Україні був штучним, що продукти в людей відбирали силою. І тривало це жахіття – 17 місяців… за цей час загинуло близько 4 млн чоловік (за деякими оцінками 12 млн). Навесні 1933-го від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня. 
Скільки людей загинуло від голодомору 1932-1933 років важко сказати, адже СРСР знищували сліди своєї жорстокої політики проти українців. Архівні дані про загиблих в цей період часу були або знищені або сфальсифіковані. Загиблим в результаті голоду в мартиролог масово приписували смерть від серцевих хвороб, або від будь-яких інших, не пов’язаних з виснаженням організму. Вже зараз знаходять свідоцтва про смерть людей, де вказана неймовірна причина смерті “українець”… В цей час гинули цілі сім’ї людей, які на той час були в основному багатодітні (в багатьох було по 10 дітей). Українські історики називають різну кількість жертв Голодомору. При цьому прийнято враховувати і потенційна кількість не народжених українців. У цьому випадку цифра сягає 12 мільйонів чоловік. Безпосередньо в період 1932-1933 років загинуло від 4 до 8 мільйонів чоловік. 
У мирні 1932-33 роки українців загинуло більше, ніж у Другій світовій війні (близько 5 мільйонів цивільного населення). Організатори та виконавці масового вбивства голодом у 1932-1933 роках відбирали у селян урожай і худобу, без яких люди не могли вижити. Дійшло навіть до того, що селянам забороняли покидати місце проживання. Всі дороги до міст були перекриті. Воєнізовані формування оточували населені пункти, затримували або розстрілювали всіх, хто намагався врятуватися від голодної смерті. 
Більшість загиблих від голодомору – діти! Українці віком від 6 місяців до 17 років становили близько половини всіх жертв Голодомору.
7 серпня 1932 року з’явилася постанова ВЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома під назвою «Закон про п’ять колосків». Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом’якшуючих обставин» — позбавленням волі на строк не менше 10 років. «Законом про п’ять колосків» фактично людям було заборонено володіння їжею. За перший рік дії нового закону за ним засудили 150 000 осіб. 
Що їли українці щоб вижити під час голодомору? Голод змусив українських селян порушити найсуворіше харчове табу в традиційному харчуванні — вживання м’яса здохлих тварин. Не дотримувались і деяких інших раціональних та ірраціональних заборон. Люди ловили котів та собак, ловили журавлів, лелек, чапель, яких в Україні здавна оберігали, а їхні гнізда ніколи не руйнували. Відомі факти, коли голодні люди, доведені до відчаю, божеволіли й вдавались до канібалізму. Люди їли «хліб», «оладки» і «кашу», зроблені з кропиви та іншого бур’яну. Споживали навіть кінський гній, оскільки там виявлялись цілі зерна пшениці. Видобували з-під снігу жолуді, з яких пекли замінник хліба, іноді додаючи трохи висівок чи картопляних лушпайок. Але згодом радянська влада прийняла закон, згідно з яким було заборонено збирати жолуді, ягоди, груші… Селяни стали споживати мишей, ховрахів, кротів, щурів, їжаків, жаб, птахів, збирали різні личинки, розкопували дощових черв’яків та інших хробаків. Ночами ходили на скотомогильник «викопувати коней, телят, що за день із ферми привезли». «Видирали з гнізд галок і варили з них суп, а то і так їли. На болоті ловили жаб». Їли шкури тварин. Мололи на борошно кістки, підошви із взуття, шкіряні паски, кирзові чоботи і варили з них суп. Готували їжу не тільки з листя дерев, а й з кори. Проте такі сурогатні страви погіршували самопочуття людей, викликали захворювання на різні кишкові хвороби й призводили до смерті. Інформація про отруєння селян надходила звідусіль. Але місцева влада не надавала цьому жодної уваги 
Голодомор – акт геноциду українського народу Факт політично організованого Голодомору в Україні визнаний в більш ніж ста державах світу. У 1988 році Конгрес США офіційно визнав Голодомор 1932-33 рр. актом геноциду проти українського народу

Автоматический альтернативный текст отсутствует.


Свято відзначається щороку згідно з Указом Президента і встановлено на честь початку двох знаменних і доленосних подій у новітній українській історії: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.
Що для нас – Свобода? Мабуть це питання неодноразово виникало, а український журналіст Юрій Бутусов написав вірш в якому розкрив своє бачення Свободи.
Свобода починається з вдоху 
палених шин.
Свобода починається з кроку 
під змах дубин.
Свобода починається з зброї,
що вибрав ти.
Від кожного по вірі кров доведеться лить,
Але ж ти вільний в цю мить,
Бо ти живеш в цю мить.

Свобода це завжди питання
Чи правий я?
Чи правий він?
Свобода починається з ноші
Що тягнеш на себе
Заради всіх.
Свобода починається з слова
а твоя воля -
це твоя мова.
Вона завжди турбує, нервує, хвилює і злить
Але ж ти вільний в цю мить
Бо ти живеш в цю мить.

Свобода це завжди пустий аркуш 
надій та мрій
Свобода це плече друга, 
що йде з тобою в бій.
Свобода це проект власной долі
та спільний дім.
Вона не носить дарунків, моралі, ума та угідь
Але ж ти вільний в цю мить
Бо ти живеш в цю мить.

Мільйони шляхів до свободи кожен день починаються,
І їм нема кінця,
І нам нема кінця.

І скільки здаєш, цей іспит кожен день починається,
І їм нема кінця,
І нам нема кінця,
Життю нема кінця...
Миргородська міська публічна бібліотека для дорослих ім. Д. Гурамішвілі запрошує відвідати Книжкову виставку-досьє до Дня Гідності та Свободи, яка діє в читальній залі до 29 листопада з 09.00 до 17.00 (окрім п’ятниці)

На данном изображении может находиться: 2 человека
Неділя, 25 листопада 2018 00:00

«Розстріляне відродження»

14 листопада, в Миргородській міській публічній бібліотеці для дорослих ім. Д. Гурамішвілі пройшов захід, який не залишив байдужим нікого. Мова йшла про Розстріляне Відродження.
«Розстріляне відродження» – літературно-мистецький період, який однозначно вражає кожного, хто знайомиться з цим періодом розвитку історії української літератури.
Митці, які творили за тих часів, є прикладами високої художньої майстерності та водночас людської мужності, адже їм довелося пережити чимало репресій та утисків з боку влади. А для будь-якої людини, тим більше творчої, це стрес.
На сьогоднішній день повертаються забуті імена «Розстріляного відродження». Цю тему включено до вивчення у школах та вузах, хоча раніше про неї не говорили. Ми маємо доступ до доказів діянь влади проти наших творців, що мужньо хотіли наче фенікса із попелу відродити українську культуру. Ми пам’ятаємо про Хвильового з його «літературною дискусією» та трагічною долею, про Єфремова, Плужника, Леся Курбаса.
Сучасна українська культура багато чим завдячує саме «розстріляному Відродженню», адже після цього мистецького явища, як наслідок і своєрідне продовження, з’явилися «шістдесятники». Та й двоякість культури 30-х–40-х років ХХ століття становить значну історичну та культурологічну спадщину.
Безсумнівно, на сьогоднішній день митці «розстріляного Відродження» не забуті. І навряд чи будуть в майбутньому.
Українське Відродження стало розстріляним у листопадові дні 1937 року.
Термін «розстріляне Відродження» вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко, вживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 1920-30-х рр. 
За це десятиліття (1921—1931) українська культура спромоглася надолужити відставання в багатьох галузях культури викликане двохсотрічним пануванням царської Росії й навіть переважити на терені вітчизни вплив інших культур, російської зокрема. Так, на 1 жовтня 1925 року в Україні нараховувалося близько 5000 письменників.
Це відродження було логічним продовженням розвитку української нації, діяльності тих українських митців, що навіть за умов замовчування й заборони (пригадаймо Емський Указ) створили тексти, гiднi світового визнання (П. Кулiш, I. Франко, М. Коцюбинський).
Після революційних подій, введенням рiзнобiчних свобод, обiцяних революцiями 1905-1917 рр. та набуттям Украïною своєï державності (1917-1919) та проголошення курсу на українізацію в УРСР на повний голос мала змогу проявитися вся сила та велич творчості нації.
Вийшовши в масi своïй з нижчих верств населення (службовцi, священики, робiтники, селяни), нове поколiння украïнськоï елiти часто не мало можливостi здобути систематичну освiту через вiйну, голод та необхiднiсть заробляти насущний хлiб. Але, працюючи "на гранi", намагаючись використати всяку можливiсть ознайомитися iз свiтовою культурою, розправити вiками скутi крила творчостi, вони просякалися найсучаснiшими тенденцiями i творили дiйсно актуальне мистецтво.
Головними літературними об'єднаннями в той час були «Ланка» (пізніше «МАРС»), «Плуг», неокласики «Молодняк», «Спілка письменників західної України», ЛОЧАФ (об'єднання армії та флоту). Найвпливовішим був «Гарт», який пізніше був перейменований на «ВАПЛІТЕ» («Вільну Академію Пролетарської Літератури»).
Саме ВАПЛІТЕ в особі Миколи Хвильового розпочало славетну літературну дискусію 1925—1928 рр. і перемогло в ній, довівши наявність і необхідність національної, специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.
Основними складниками новітньої еліти її світогляду був бунт, самостійність мислення та щира віра у власні ідеали. В більшості своїй це були інтелектуали, які робили ставку на особистість, а не на масу. За їх зовнішньою «радянськістю» ховалися глибокі пошуки й запити.
Але тоталітарна система не терпить ніякої свободи. В тому числі – і свободи нації.
Комуністичний терор 30-х років, що прийшов на зміну українському відродженню 20-х років, зупинив на злеті, перервав, відсунув у часі на десятиліття розвиток української культури, літератури, розвиток української нації, як цілісного організму. Значна частина української інтелігенції, молодих талановитих письменників, поетів, діячів культури, науки та мистецтва загинула в сталінських тюрмах і канцтаборах.
1932-1933 року, разом із голодомором, цим етноцидом українського народу розпочались і репресії проти української духовної еліти. Почались масові арешти. Так, у 1934 році, репресій зазнали 97 із 193 членів Спілки письменників України. Були заарештовані і згодом розстріляні Г. Косинка, Д. Фельковський, К. Буревій, М. Зеров, Л. Гомін.
Серйозні втрати були й серед майстрів пензля та різця. Арешту за професійні погляди зазнали майстри світового рівня Михайло Бойчук разом з його талановитими учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром, яких розстріляли 13 липня 1937 в Києві.
Саме про цих людей прийнято говорити, що вони символізують «розстріляне відродження».
Перед кожним стояв вибір, який кожен робив самостійно: самогубство (Хвильовий), репресії і концтабори (Б. Антоненко-Давидович, Остап Вишня), замовчування (І. Багряний, В. Домонтович), еміграція (В. Винниченко, Є. Маланюк), або писання програмових творів на уславлення партії (П. Тичина, М. Бажан).
Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року. Тоді, "на честь 20-ї річниці Великого Жовтня" у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки розстріляний Лесь Курбас. У списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляних 3 листопада також були Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та інші.
Загалом, в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад 100 осіб -представників української інтелігенції - цвіту нації.
Протягом 1932-1939 більшість українських митців того часу була репресована і розстріляна.
Деякі з письменників, котрим пощастило вижити (П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, П. Панч, Ю. Яновський), змушені були пристосовуватися до нових умов, ставати на шлях конформізму. Цьому процесові активно сприяли різні творчі спілки (письменників, композиторів, художників), «реорганізовані» НКВД у середині 30-х років. Усе це негативно позначилось на культурі, літературі та мистецтві, руйнувало творчий потенціал народу, збіднювало його духовне життя.
Коли 1947 року Іван Багряний видав за кордоном свою поетичну збірку «Золотий бумеранг», другою назвою її було «Рештки загубленого, репресованого та знищеного». Адже всі твори здавалися до спецсховів, заборонялися, замовчувалися, багато з них були назавжди втрачені. Лише деяким пощастило зберегтись у самвидаві, рукописних копіях, виходили за кордоном.

Розстріляне відродження — це трагедія не лише покоління 20-х — початку 30-х років, яке створило високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним більшовицьким режимом. Це трагедія всього людства, яке не пізнало багатьох геніїв Українського Народу.

На данном изображении может находиться: люди сидят, стол и в помещении
Сторінка 1 із 33